Блог учителя історії та правознавства Доліненко Олени Вікторівни: Методичні рекомендації 2013-2019 рр.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ В 2013-2014 Н.Р.

5 КЛАС

ІСТОРІЯ

У МЕЖАХ НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТА «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ» В 5 КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ З 2013/14 Н. Р. ВИВЧАТИМУТЬ КУРС ВСТУП ДО ІСТОРІЇ. ЦЕЙ КУРС Є ПРОПЕДЕВТИЧНИЙ, ЩО Й ВИЗНАЧАЄ ЙОГО МІСЦЕ В СИСТЕМІ ШКІЛЬНИХ ІСТОРИЧНИХ КУРСІВ ТА ПОМІЖ ІНШИХ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН, А ТАКОЖ ПОЧАТКОВІСТЬ, ЕЛЕМЕНТАРНІСТЬ ЙОГО ЗМІСТОВОЇ ЧАСТИНИ Й ТИХ ВИМОГ, ЯКІ ВИСУВАЮТЬСЯ ДО ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ. МЕТА, ЗАВДАННЯ Й ЗМІСТ КУРСУ ҐРУНТУЮТЬСЯ НА ЗАСАДАХ, СФОРМУЛЬОВАНИХ У ДЕРЖАВНОМУ СТАНДАРТІ БАЗОВОЇ ТА ПОВНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ (ОСВІТНЯ ГАЛУЗЬ «СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВО»), А САМЕ: «МЕТОЮ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ Є ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ІДЕНТИЧНОСТІ ТА ПОЧУТТЯ ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ У РЕЗУЛЬТАТІ ОСМИСЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ТА МОРАЛЬНОГО ДОСВІДУ МИНУЛИХ ПОКОЛІНЬ, РОЗУМІННЯ ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ІСТОРИЧНОГО ПРОЦЕСУ».

МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ КУРСУ

З ОГЛЯДУ НА ВИЩЕЗАЗНАЧЕНЕ ОСНОВНОЮ МЕТОЮ КУРСУ Є СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ УСПІШНОГО ОПАНУВАННЯ УЧНЯМИ НАСТУПНИХ СИСТЕМАТИЧНИХ КУРСІВ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ТА ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ.

П’ЯТИКЛАСНИКИ УПЕРШЕ ОЗНАЙОМЛЮЮТЬСЯ З НАВЧАЛЬНИМ ПРЕДМЕТОМ «ІСТОРІЯ», ТОМУ ГОЛОВНИМИ ЗАВДАННЯМИ КУРСУ Є:

— ФОРМУВАННЯ УЯВЛЕНЬ І ПОЧАТКОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ ПРО ІСТОРІЮ ЯК ГАЛУЗЬ ЛЮДСЬКИХ ЗНАНЬ, ЯК НАУКУ, ЩО МАЄ СВІЙ ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ І СВОЇ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ;

— РОЗВИТОК У ШКОЛЯРІВ ІНТЕРЕСУ ДО ПРЕДМЕТА ТА МОТИВАЦІЇ ДО ЙОГО ВИВЧЕННЯ.

КРІМ ТОГО, КУРС ПЕРЕДБАЧАЄ РОЗВ’ЯЗАННЯ НИЗКИ ЗАГАЛЬНОДИДАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ ІЗ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ТА ОСОБИСТІСНИХ ЯКОСТЕЙ УЧНІВ.

ЗМІСТ ПРОПЕДЕВТИЧНОГО КУРСУ ПЕРЕДБАЧАЄ, ЩО ПІСЛЯ ЙОГО ВИВЧЕННЯ УЧНІ БУДУТЬ:

· ЗНАТИ І РОЗУМІТИ, ЩО ТАКЕ ІСТОРІЯ, ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ВІДЛІК ЧАСУ В ІСТОРІЇ, ЯК ІСТОРИКИ ДОВІДУЮТЬСЯ ПРО МИНУЛЕ,

· ЗАСТОСОВУВАТИ НАБУТІ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ВИЗНАЧАТИ ТРИВАЛІСТЬ І ПОСЛІДОВНІСТЬ ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ, СПІВВІДНОСИТИ РІК ІЗ СТОЛІТТЯМ, РОЗРІЗНЯТИ УМОВНІ ПОЗНАЧКИ І ЗНАХОДИТИ МІСЦЯ ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ НА КАРТІ,

· ЗНАХОДИТИ У ПІДРУЧНИКУ ТА АДАПТОВАНОМУ ТЕКСТІ ДОКУМЕНТА ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ І СКЛАДАТИ РОЗПОВІДЬ ПРО ПОДІЮ АБО ПОСТАТЬ ЗА ЗАПРОПОНОВАНИМ УЧИТЕЛЕМ АЛГОРИТМОМ,

· ЗІСТАВЛЯТИ ОКРЕМІ ПОДІЇ З ІСТОРІЇ РОДИНИ З ІСТОРІЄЮ РІДНОГО КРАЮ ТА УКРАЇНИ, ВИЯВЛЯТИ СТАВЛЕННЯ ДО ІСТОРІЇ, ОКРЕМИХ ПОДІЙ ТА ВЧИНКІВ ІСТОРИЧНИХ ДІЯЧІВ, ОЦІНЮВАТИ РОЛЬ ГРОМАДЯН, МУЗЕЇВ ТА ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ У ЗБЕРЕЖЕННІ МИНУЛОГО.

У НОВІЙ ЧИННІЙ ПРОГРАМІ ЗАЗНАЧЕНО КІЛЬКІСТЬ ГОДИН НА ВИВЧЕННЯ КУРСУ (ЗАГАЛОМ — 35 ГОДИН, 1 ГОДИНА НА ТИЖДЕНЬ). ПЕРЕДБАЧЕНО ГОДИНИ ДЛЯ УРОКІВ УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ТЕМАТИЧНОЇ ПЕРЕВІРКИ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ, УРОКУ ПІДСУМКОВОГО УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ. ДЕРЖАВНІ ВИМОГИ ДО РІВНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ В ПРОГРАМІ СФОРМУЛЬОВАНО ЯК ПЕРЕЛІК УМІНЬ ТА НАВИЧОК, ЩО ЇХ МАЮТЬ НАБУТИ УЧНІ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ КОЖНОЇ ТЕМИ. ПРОГРАМОЮ КУРСУ ОБОВ’ЯЗКОВО ПЕРЕДБАЧЕНО ГОДИНИ РЕЗЕРВНОГО ЧАСУ, ЯКІ ВЧИТЕЛЬ ВИКОРИСТОВУВАТИМЕ НА ВЛАСНИЙ РОЗСУД.

ІСТОРИЧНИЙ ЗМІСТ КУРСУ РЕАЛІЗОВАНО В ХРОНОЛОГІЧНІЙ ПОСЛІДОВНОСТІ, ЩО ДАЄ ЗМОГУ СТВОРИТИ КОНКРЕТНІ ОБРАЗИ ІСТОРИЧНИХ ЕПОХ ТА СФОРМУВАТИ ЧІТКІ ПРОСТОРОВІ Й ЧАСОВІ УЯВЛЕННЯ УЧНІВ. БЕРУЧИ ДО УВАГИ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ 10–11 РОКІВ, В УЧНІВ ФОРМУЮТЬСЯ ПЕРВИННІ ЗНАННЯ ТА УЯВЛЕННЯ ПРО РОЗВИТОК ІСТОРІЇ ЯК НАУКИ І ЯК ЖИВОЇ ПАМ’ЯТІ ПРО ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ У МИНУЛОМУ, ПРО ІСТОРИЧНИЙ ЧАС І ПРОСТІР, ПРО ЩО САМЕ ТА ПРО КОГО ПИШУТЬ ІСТОРИКИ. ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ РІЗНИХ ТИПІВ, — ЯК ПИСЬМОВИМИ, ТАК І ВІЗУАЛЬНИМИ, А ТАКОЖ РЕЧОВИМИ, ВКЛЮЧАЮЧИ ПАМ’ЯТКИ, ЩО ФОРМУЮТЬ НАВКОЛИШНЄ ІСТОРИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ.

КУРС НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ СИСТЕМНОГО ВИКЛАДУ ІНФОРМАЦІЇ ПРО МИНУЛЕ. ВІДІБРАНИЙ ТА ЗАПРОПОНОВАНИЙ У ПІДРУЧНИКАХ МАТЕРІАЛ ПРО ПОДІЇ, ЯВИЩА, ІСТОРИЧНІ ПЕРСОНАЖІ ТОЩО НЕ Є ВИЧЕРПНИМ І МОЖЕ ДОПОВНЮВАТИСЬ ВЧИТЕЛЕМ ЗА УМОВИ ЙОГО ЗБАЛАНСОВАНОСТІ ЯК З ОГЛЯДУ ПОДАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТА РЕГІОНАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ, ТАК І БАГАТОАСПЕКТНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ, ПОЛІТИЧНОЇ ІСТОРІЇ, ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ ТА ПОВСЯКДЕННЯ.

«ВСТУП ДО ІСТОРІЇ» СКЛАДАЄТЬСЯ З ТРЬОХ РОЗДІЛІВ, ЯКІ ДАЮТЬ ЗМОГУ УЧНЯМ ПОСЛІДОВНО ОПАНУВАТИ ВІДПОВІДНУ ІНФОРМАЦІЮ ТА ПОЧАТКОВІ ПРЕДМЕТНІ УМІННЯ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ ОСНОВУ ПОДАЛЬШОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ ШКОЛЯРІВ.

ПЕРШІЙ РОЗДІЛ «ЗВІДКИ І ЯК ІСТОРИКИ ДОВІДУЮТЬСЯ ПРО МИНУЛЕ» ПЕРЕДБАЧАЄ ОЗНАЙОМЛЕННЯ НА РІВНІ УЯВЛЕНЬ З ПОНЯТТЯМИ:

— «ІСТОРИЧНИЙ ЧАС» ТА ОДИНИЦІ І СПОСОБИ ЙОГО ВИМІРЮВАННЯ, ФОРМУВАННЯ ПОЧАТКОВИХ УЯВЛЕНЬ ПРО ХРОНОЛОГІЧНУ ПОСЛІДОВНІСТЬ ТА ТРИВАЛІСТЬ ПОДІЙ У ЧАСІ, ПРО СПІВВІДНОШЕННЯ РОКУ ЗІ СТОЛІТТЯМ;

— «ІСТОРИЧНИЙ ПРОСТІР», ФОРМУВАННЯ ПОЧАТКОВИХ УМІНЬ ПРАЦЮВАТИ З ІСТОРИЧНОЮ КАРТОЮ, ЇЇ ЛЕГЕНДОЮ ТА ФОРМУВАННЯ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК РОБОТИ З НЕЮ;

— «ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА», ЇХ ВИДИ І ОСОБЛИВОСТІ, ФОРМУВАННЯ ПОЧАТКОВИХ УМІНЬ ПРАЦЮВАТИ З РІЗНИМИ ВИДАМИ ДЖЕРЕЛ.

ДРУГИЙ РОЗДІЛ «ПРО ЩО І ПРО КОГО РОЗПОВІДАЄ ІСТОРІЯ» ЗНАЙОМИТЬ УЧНІВ З ВАЖЛИВИМИ ПОДІЯМИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ТА ВИДАТНИМИ ІСТОРИЧНИМИ ОСОБИСТОСТЯМИ У ХРОНОЛОГІЧНІЙ ПОСЛІДОВНОСТІ.

ІНФОРМАЦІЯ ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ «ЩО ІСТОРИЧНІ ПАМ’ЯТКИ РОЗПОВІДАЮТЬ ПРО МИНУЛЕ» СПРЯМОВАНА НА ФОРМУВАННЯ ПОЧАТКОВИХ УЯВЛЕНЬ ПРО РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ ТА ПРО НАЙВИЗНАЧНІШІ КУЛЬТУРНІ НАДБАННЯ І ПАМ’ЯТКИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.

ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВИВЧЕННЯ КУРСУ УЧНІ МАЮТЬ НАБУТИ ТАКИХ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ:

— ПОЗНАЧАТИ НА ЛІНІЇ ЧАСУ ЗАПРОПОНОВАНІ ВЧИТЕЛЕМ ДАТИ ПОДІЙ, СПІВВІДНОСИТИ РІК ЗІ СТОЛІТТЯМ АБО ЇХ ЧАСТИНАМИ ПРИ НЕОБОВ’ЯЗКОВОМУ СПІВВІДНЕСЕННІ З ПОДІЯМИ; ВИЗНАЧАТИ (ЗА ВКАЗАНИМИ ДАТАМИ) ПОСЛІДОВНІСТЬ ТА ТРИВАЛІСТЬ ПОДІЙ, ВІДДАЛЕНІСТЬ ВІД СЬОГОДЕННЯ;

— ОРІЄНТУВАТИСЯ НА АДАПТОВАНІЙ ІСТОРИЧНІЙ КАРТІ, ПОКАЗУВАТИ НА НІЙ ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ, ЇЇ ГОЛОВНІ МІСТА ТА РІДНЕ АБО НАЙБЛИЖЧЕ МІСТО (СЕЛО); ОСНОВНІ ПОДІЇ, ЗАЗНАЧЕНІ У ТЕКСТІ ПАРАГРАФІВ.

— СВІДОМО ЧИТАТИ ТЕКСТ ПІДРУЧНИКА, ПЕРЕКАЗУВАТИ ЙОГО ОСНОВНИЙ ЗМІСТ; ВІДРІЗНЯТИ ХУДОЖНІЙ ТА НАУКОВО-ПОПУЛЯРНИЙ ІСТОРИЧНІ ТЕКСТИ; ЗНАХОДИТИ В ТЕКСТІ ВІДПОВІДІ НА ПОСТАВЛЕНІ ЗАПИТАННЯ АБО СТАВИТИ ПО КІЛЬКА ЗАПИТАНЬ ДО НЬОГО; СКЛАДАТИ ПРОСТИЙ ПЛАН, ДОБИРАТИ НАЗВУ, ЗНАХОДИТИ В ТЕКСТІ ІСТОРИЧНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ ТА ВИТЛУМАЧУВАТИ ЇХ НА ОСНОВІ ТЕКСТУ, СВІДОМО ЗАСТОСОВУВАТИ У НАВЧАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ;

— ОТРИМУВАТИ ПЕВНУ ІНФОРМАЦІЮ З РІЗНОМАНІТНИХ АДАПТОВАНИХ ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ, НАСАМПЕРЕД ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ТА ВІЗУАЛЬНИХ, РОБИТИ НЕСКЛАДНІ ВИСНОВКИ, УЗАГАЛЬНЕННЯ;

— НА ОСНОВІ ТЕКСТУ ТА ЗОБРАЖЕНЬ СТИСЛО РОЗПОВІДАТИ ПРО ІСТОРИЧНУ ПОСТАТЬ, СКЛАДАТИ ПЛАН ПЕРЕБІГУ ІСТОРИЧНОЇ ПОДІЇ ТА КІЛЬКОМА РЕЧЕННЯМИ РОЗПОВІДАТИ ПРО НЕЇ НА ОСНОВІ ТЕКСТУ, ІНШИХ МАТЕРІАЛІВ ПІДРУЧНИКА, ВИСЛОВЛЮВАТИ НЕСКЛАДНІ ОЦІННІ СУДЖЕННЯ ЩОДО ІСТОРИЧНИХ ПОСТАТЕЙ І ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ;

— ОПИСУВАТИ ІСТОРИЧНІ ПАМ’ЯТКИ РІЗНИХ ІСТОРИЧНИХ ПЕРІОДІВ, ПРАВИЛЬНО ЗАСТОСОВУЮЧИ НЕОБХІДНІ ТЕРМІНИ; ВИЗНАЧАТИ ПРИНАЛЕЖНІСТЬ ЗОБРАЖЕНИХ НА ІСТОРИЧНИХ ІЛЮСТРАЦІЯХ ПАМ’ЯТОК, ПОРТРЕТІВ ІСТОРИЧНИХ ДІЯЧІВ ДО ПЕВНИХ ЕПОХ.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

ФОРМИ ТА МЕТОДИ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ В 5 КЛАСІ, А ТАКОЖ ЗМІСТ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ ПОВИННІ ОБОВ’ЯЗКОВО УЗГОДЖУВАТИСЯ З ВІКОВИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ УЧНІВ. ОРГАНІЗОВУЮЧИ РОБОТУ НА УРОКАХ, УЧИТЕЛЬ МАЄ ВІДДАВАТИ ПЕРЕВАГУ РОЗВИВАЛЬНИМ ПРИЙОМАМ, УНИКАТИ ЛЕКЦІЙ, КОНСПЕКТУВАНЬ, РЕФЕРАТІВ ТА ФРОНТАЛЬНИХ ЗРІЗІВ ЗНАНЬ.

З МЕТОЮ НАБУТТЯ ШКОЛЯРАМИ ІСТОРИЧНОЇ ТА ІНШИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ТА ВІДПОВІДНО ДО ДЕРЖАВНИХ ВИМОГ ІЗ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ ОКРЕМОЮ СТРУКТУРНОЮ СКЛАДОВОЮ ПРОГРАМИ ВПЕРШЕ СТАЮТЬ СПЕЦІАЛЬНІ УРОКИ — ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ. ТАКІ ЗАНЯТТЯ В КУРСІ ІСТОРІЇ МАЮТЬ ПОДВІЙНУ МЕТУ: Є СПОСОБОМ ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ НА ОСНОВІ ОПРАЦЮВАННЯ ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ВАЖЛИВИМ ЗАСОБОМ ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ. КОЖНЕ ІЗ ПРОПОНОВАНИХ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ПЕВНІЙ ТЕМІ ТА ПЕРЕДБАЧАЄ ПЕРЕВАЖНО САМОСТІЙНУ РОБОТУ УЧНІВ З ДОПОМОГОЮ ВЧИТЕЛЯ НАД ОКРЕМИМИ ПИТАННЯМИ ТЕМИ З ВИКОРИСТАННЯМ РІЗНОМАНІТНИХ ДЖЕРЕЛ ЗНАНЬ (ПІДРУЧНИКИ, ДЕ ВМІЩЕНО ТЕМАТИЧНІ ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА — ЯК ТЕКСТОВІ, ТАК І ВІЗУАЛЬНІ, ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ, ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ, ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ, ФОНДИ МУЗЕЇВ, МІСЦЕВІ ІСТОРИЧНІ ПАМ’ЯТКИ, ОГЛЯНУТІ УЧНЯМИ ПІД ЧАС ЕКСКУРСІЙ) ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ВИКОРИСТАННЯ НА УРОЦІ ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ, НАСАМПЕРЕД НАВЕДЕНИХ У ПІДРУЧНИКУ. АДЖЕ ЦІ ДЖЕРЕЛА ІСТОРІЇ СПРИЯЮТЬ КОНКРЕТИЗАЦІЇ ІСТОРИЧНОГО МАТЕРІАЛУ, НАПОВНЮЮТЬ ЗМІСТ ЯСКРАВІСТЮ ТА ОБРАЗНІСТЮ, СПРИЯЮТЬ РОЗВИТКУ УЯВИ ТА ДОПИТЛИВОСТІ. ВОДНОЧАС, ДЖЕРЕЛО, ЗАПРОПОНОВАНЕ ДЛЯ ОПРАЦЮВАННЯ П’ЯТИКЛАСНИКАМ, МАЄ БУТИ ЛАКОНІЧНИМ, ПРОСТИМ І ЗРОЗУМІЛИМ.

ПІД ЧАС ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ВЧИТЕЛЬ Є КОНСУЛЬТАНТОМ У ПРОЦЕСІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ, НАДАЮЧИ ЇМ НЕОБХІДНУ ДОПОМОГУ ЗАЛЕЖНО ВІД ВІКУ ТА ПІЗНАВАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ. МАТЕРІАЛИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПОДАНІ В ПІДРУЧНИКАХ. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ І ОЦІНЮВАННЯ ЇХ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА НАЯВНІСТЬ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ ПІСЛЯ НЬОГО ЗАЛИШАЄТЬСЯ У КОМПЕТЕНЦІЇ ВЧИТЕЛЯ.

УРОКИ УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ОКРЕМИХ РОЗДІЛІВ ТА УРОК УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО КУРСУ МАЮТЬ НА МЕТІ ДОПОМОГТИ УЧНЯМ СИСТЕМАТИЗУВАТИ ВИВЧЕНЕ, ВІДРЕФЛЕКСУВАТИ ПРОЦЕС НАВЧАННЯ І ПОВЕРНУТИСЬ ДО НАЙСКЛАДНІШИХ МОМЕНТІВ ТЕМИ, КУРСУ, ПІДНЕСТИ РОЗУМІННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ НА НОВИЙ РІВЕНЬ, ВИКОРИСТАТИ МІЖКУРСОВІ ТА МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ. ЕЛЕМЕНТАРНІСТЬ, ПОЧАТКОВІСТЬ КУРСУ ЗУМОВЛЮЄ ПЕВНІ ТРУДНОЩІ В ПРОВЕДЕННІ УРОКІВ УЗАГАЛЬНЕННЯ. ПІД ЧАС ТАКИХ УРОКІВ АКЦЕНТ МАЄ БУТИ ТАКОЖ ПЕРЕНЕСЕНИЙ НА ВМІННЯ УЧНІВ. ТОЖ КОЖНА НАСТУПНА ТЕМА МАЄ ВІДЗНАЧАТИСЯ ВИЩИМ РІВНЕМ СФОРМОВАНОСТІ ВМІНЬ. ВАРТО ПАМ’ЯТАТИ, ЩО ВІД П’ЯТИКЛАСНИКІВ НЕ ВИМАГАЄТЬСЯ ТЛУМАЧЕННЯ ТИХ ІСТОРИЧНИХ ПОНЯТЬ, ВИВЧЕННЯ ЯКИХ ПЕРЕДБАЧЕНО ПРОГРАМОЮ У СТАРШИХ КЛАСАХ, ВІДПОВІДАТИ НА ЗАПИТАННЯ, ЩО ВИМАГАЮТЬ СИСТЕМНИХ ЗНАНЬ І БАГАТШОГО ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ.

ЗВЕРТАЄМО УВАГУ, ЩО РЕГЛАМЕНТОВАНА НАВЧАЛЬНОЮ ПРОГРАМОЮ ГОДИНА ТЕМАТИЧНОГО ОЦІНЮВАННЯ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ КОНТРОЛЮ І КОРЕКЦІЇ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ. УРОК КОНТРОЛЮ І КОРЕКЦІЇ ПРОВОДИТЬСЯ ІЗ ПРОПОНУВАННЯМ УСНИХ, ПИСЬМОВИХ АБО КОМБІНОВАНИХ ВИДІВ ЗАВДАНЬ. НА ПРАВІЙ СТОРІНЦІ ЖУРНАЛУ РОБИТЬСЯ ЗАПИС «УРОК КОНТРОЛЮ І КОРЕКЦІЇ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ІЗ ТЕМИ «________». НА ТАКОМУ УРОЦІ ОЦІНЮЄТЬСЯ ПІЗНАВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ УСІХ ПРИСУТНІХ П’ЯТИКЛАСНИКІВ. ОЦІНКА ЗА УРОК КОНТРОЛЮ ВРАХОВУЄТЬСЯ ПІД ЧАС ВИСТАВЛЕННЯ БАЛА ЗА ТЕМУ.

ПРИНЦИПОВЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ В 5 КЛАСІ МАЮТЬ АКТИВНІ ТА ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ. ПЕРЕДУМОВОЮ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ Є ЧЕРГУВАННЯ РІЗНИХ ФОРМ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ. НАПРИКЛАД, ПРАЦЮЮЧИ З ТЕКСТОМ, УЧНІ МОЖУТЬ ШУКАТИ ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТАННЯ, ДОБИРАТИ КОМЕНТАРІ ДО ІЛЮСТРАЦІЙ, СКЛАДАТИ ПЛАН, ПОРІВНЮВАТИ ТЕКСТ З ІЛЮСТРАЦІЯМИ ТА КАРТАМИ, ЗНАХОДИТИ НОВІ СЛОВА ТА ВИТЛУМАЧУВАТИ ЇХ НАСАМПЕРЕД ДОДЕРЖУЮЧИСЬ ІНСТРУКЦІЙ ПІДРУЧНИКА.

РОБОТУ З ПІДРУЧНИКОМ ПОТРІБНО ЧЕРГУВАТИ З КОРОТКИМ ВИКЛАДОМ (РОЗПОВІДДЮ) ВЧИТЕЛЯ, РОБОТОЮ ІЗ ЗОШИТОМ. З ОГЛЯДУ НА ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ РОЗПОВІДЬ УЧИТЕЛЯ НЕ ПОВИННА МАТИ НІЧОГО СПІЛЬНОГО З ЛЕКЦІЄЮ, А УРОКИ ЖОДНОЮ МІРОЮ НЕ ПОВИННІ ЗВОДИТИСЯ ТІЛЬКИ ДО ЧИТАННЯ Й ПЕРЕКАЗУВАННЯ ТЕКСТУ ПІДРУЧНИКА. НЕМАЄ ПОТРЕБИ ПЕРЕПОВІДАТИ ТОЙ МАТЕРІАЛ, ЩО ВИКЛАДЕНИЙ У ПІДРУЧНИКУ, ЯК І НЕ ПОТРІБНО УСКЛАДНЮВАТИ ВИКЛАД ДОДАТКОВОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ. РОЛЬ УЧИТЕЛЯ — ОРГАНІЗУВАТИ БЕСІДУ НАВКОЛО ПИТАНЬ, ЩО ВИВЧАЮТЬСЯ У КОНТЕКСТІ ТЕМИ ЧИ РОЗДІЛУ. НА ПЕРШИХ ЕТАПАХ НАВЧАННЯ БЕСІДА ПЕРЕДУЄ ЧИТАННЮ, ЗГОДОМ ЧИТАННЯ ПЕРЕДУЄ БЕСІДІ. У БЕСІДІ ОБОВ’ЯЗКОВО ВИКОРИСТОВУВАТИ ЕЛЕМЕНТИ МІРКУВАННЯ, ЗАПИТАННЯ ВЧИТЕЛЯ Й ВІДПОВІДІ УЧНІВ, ЛОГІЧНІ ЗАДАЧІ ТА ЇХ РОЗВ’ЯЗОК. СЛОВО ВЧИТЕЛЯ МАЄ БУТИ ОБРАЗНИМ ТА ЕМОЦІЙНИМ, ВОНО ПОВИННО АПЕЛЮВАТИ ДО ОСОБИСТІСНОГО ДОСВІДУ П’ЯТИКЛАСНИКІВ.

ОБОВ’ЯЗКОВОЮ УМОВОЮ УСПІШНОГО НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ В П’ЯТОМУ КЛАСІ Є РІЗНОМАНІТНА САМОСТІЙНА РОБОТА УЧНІВ. ОБОВ’ЯЗКОВИМ ТАКОЖ ДЛЯ ДІТЕЙ ЦІЄЇ ВІКОВОЇ КАТЕГОРІЇ Є АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ І ЖИТТЄВИХ УЯВЛЕНЬ УЧНІВ, ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ. ТОЖ ПЛАНУЮЧИ УРОК, ТРЕБА ПЕРЕДБАЧИТИ ЧАС НА ЦІ ЕТАПИ, СКОРИСТАВШИСЬ ДЛЯ ЦЬОГО ВІДПОВІДНИМИ ЗАВДАННЯМИ ПІДРУЧНИКА.

З-ПОМІЖ АКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ЗАСЛУГОВУЮТЬ НА УВАГУ ІГРОВІ ФОРМИ. ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ КУРСУ МОЖЕ ЙТИСЯ ЯК ПРО СТВОРЕННЯ ОКРЕМИХ, ЕПІЗОДИЧНИХ ІГРОВИХ СИТУАЦІЙ, ТАК І ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ІГРОВИХ МОДЕЛЕЙ НАВЧАННЯ. ВАРТО ШИРШЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ УРОК-ЕКСКУРСІЮ, НАПРИКЛАД, ДО МІСЦЕВОГО МУЗЕЮ ЧИ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТКИ. ДОРЕЧНИМИ Є ІГРИ-ПОДОРОЖІ ЧИ ІГРИ-ДОСЛІДЖЕННЯ, ЯКІ МОЖНА СКОНЦЕНТРУВАТИ В ЧАСІ, ОБМЕЖИВШИ ОДНІЄЮ ТЕМОЮ АБО Й ОДНИМ УРОКОМ.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЮ ЛІТЕРАТУРОЮ

ПРОПЕДЕВТИЧНИЙ КУРС ВСТУП ДО ІСТОРІЇ УКОМПЛЕКТОВАНИЙ ПІДРУЧНИКАМИ — ПЕРЕМОЖЦЯМИ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО КОНКУРСУ ПІДРУЧНИКІВ ДЛЯ 5 КЛАСУ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ: В.ВЛАСОВА (ВИДАВНИЦТВО «ГЕНЕЗА») ТА О.ПОМЕТУН, І.КОСТЮК, Ю.МАЛІЄНКО (ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «ОСВІТА»).

ОСОБЛИВІСТЮ ПІДРУЧНИКА В.ВЛАСОВА Є ТЕ, ЩО ВСІ СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ НАВЧАЛЬНОЇ КНИГИ, ЯК-ОТ: ТЕКСТОВІ (ОСНОВНИЙ ТЕКСТ, ПІЗНАВАЛЬНІ РУБРИКИ З ФРАГМЕНТАМИ ІСТОРИЧНИХ ДОКУМЕНТІВ) ТА ПОЗАТЕКСТОВІ (АПАРАТ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАСВОЄННЯ ТА КОНТРОЛЮ, ІЛЮСТРАТИВНИЙ МАТЕРІАЛ) — ЗОРІЄНТОВАНІ НА ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ, А ТАКОЖ НА ОРГАНІЗАЦІЮ РЕФЛЕКСИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, АКТИВНУ КОМУНІКАЦІЮ ТА СПІВПРАЦЮ УЧНІВ У НАВЧАННІ.

ОПРАЦЬОВУВАТИ ОСНОВНИЙ ТЕКСТ У ПІДРУЧНИКУ В. ВЛАСОВА ЗАПРОПОНОВАНО ТАК: ДО КОЖНОГО ПУНКТУ ПАРАГРАФА СФОРМУЛЬОВАНО ЗАВДАННЯ НА РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДИК. УЧНЯМ ЗАПРОПОНОВАНО У ПАРАХ, ЧИ ГРУПАХ, ЧИ В ЗАГАЛЬНОМУ КОЛІ 1) ПЕРЕДАТИ ЗМІСТ ПРОЧИТАНОГО ТРЬОМА РЕЧЕННЯМИ; 2) ЗАПРОПОНУВАТИ ДО ТЕКСТУ ІНШІ НАЗВИ: ТАКІ, ЯКІ Б ПЕРЕДАВАЛИ ЗМІСТ ТЕКСТУ, ВТІЛЮВАЛИ Б ЙОГО ОСНОВНУ ДУМКУ, БУЛИ Б ОБРАЗНИМИ; 3) ДІБРАТИ ОДИН ІМЕННИК, ДВА ПРИКМЕТНИКИ, ТРИ ДІЄСЛОВА, ЯКІ Б РОЗКРИВАЛИ ЗМІСТ ПРОЧИТАНОГО; 4) СФОРМУЛЮВАТИ ЗА ЗМІСТОМ ТЕКСТУ 3–5 ЗАПИТАНЬ, ЯКІ ПОЧИНАЮТЬСЯ СЛОВАМИ ЩО? ХТО? ДЕ? ЯК? КОЛИ?, І 1 ЗАПИТАННЯ ЧОМУ?, ПО ЧЕРЗІ ДАТИ ВІДПОВІДІ НА НИХ; 5) СКЛАСТИ РОЗПОВІДЬ, 6) НАМАЛЮВАТИ ІЛЮСТРАЦІЮ, 7) ЗАПРОПОНУВАТИ ВІДПОВІДЬ НА ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ ТОЩО.

КОЖЕН ПАРАГРАФ МАЄ БЛОК ПИТАНЬ, ЧІТКО СФОРМУЛЬОВАНИХ І ТАКИХ, ЩО ДОЗВОЛЯЮТЬ УЧНЕВІ ВЛОВИТИ СУТЬ ПРОБЛЕМИ, НАЦІЛЮЮТЬ ЙОГО НА САМОСТІЙНЕ ОСМИСЛЕННЯ Й АНАЛІЗ ЯВИЩ ТА ПОДІЙ МИНУЛОГО. ПІСЛЯ НАЗВИ УРОКУ ВМІЩЕНО ОСНОВНІ ПИТАННЯ, ЯКІ ОПРАЦЬОВУВАТИМУТЬСЯ, ТА СФОРМУЛЬОВАНО НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ ВІДПОВІДНО ДО КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ У ВИГЛЯДІ ОЧІКУВАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. НАПРИКІНЦІ ПАРАГРАФА ПРОПОНУЄТЬСЯ ОЦІНИТИ ЗНАННЯ Й УМІННЯ УЧНІВ ВІДПОВІДНО ДО ПЕРЕДБАЧУВАНИХ ЦІЛЕЙ УРОКУ З ДОПОМОГОЮ РУБРИКИ «ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ». ЦЕ ДАЄ ЗМОГУ ДОСЯГТИ ЗАВЕРШЕНОСТІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В МЕЖАХ УРОКУ. КОЖЕН УРОК ЗАВЕРШУЄ ЗАВДАННЯ РУБРИКИ «РЕФЛЕКСІЯ».

В ОСНОВУ ПІДРУЧНИКА О.ПОМЕТУН, І.КОСТЮК, Ю.МАЛІЄНКО ЗАКЛАДЕНА ІДЕЯ АКТИВНОГО ЗАЛУЧЕННЯ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО ПІЗНАННЯ ІСТОРІЇ НА ВСІХ ЕТАПАХ УРОКУ. ЦЕ РЕАЛІЗУЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ СИСТЕМУ НАВЧАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ, ЯКІ СПРЯМОВУЮТЬ ПІЗНАВАЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ НА УСВІДОМЛЕННЯ ТОГО, ЯК МИНУЛЕ ПРЕДСТАВЛЕНЕ В РІЗНИХ ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛАХ ТА НА РОЗУМІННЯ ОСНОВНИХ ПОДІЙ ВІТЧИЗНЯНОЇ ІСТОРІЇ. ВАЖЛИВИМ ЕЛЕМЕНТОМ РОБОТИ УЧНІВ З ТЕКСТОМ ПІДРУЧНИКА Є ЦІЛЕСПРЯМОВАНА РОБОТА З ІСТОРИЧНИМИ ПОНЯТТЯМИ, ЯКА МАЄ СФОРМУВАТИ УВАЖНЕ СТАВЛЕННЯ ДО МОВИ ТА ІСТОРІЇ ЯК СФЕРИ НАУКОВИХ ЗНАНЬ. ОСКІЛЬКИ ПРОЦЕС ПІЗНАННЯ ІСТОРІЇ У П’ЯТИКЛАСНИКІВ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ, АВТОРАМИ РОЗРОБЛЕНІ АЛГОРИТМИ РОБОТИ З ДЖЕРЕЛАМИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУВАТИМЕ НАБУТТЯ УЧНЯМИ ВАЖЛИВИХ ПЕРВИННИХ ДОСЛІДНИЦЬКИХ НАВИЧОК РОБОТИ З ДОСТУПНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ ЗНАНЬ, ЗОКРЕМА, АДАПТОВАНИМИ УРИВКАМИ З ІСТОРИЧНИХ ТВОРІВ, ІЛЮСТРАЦІЯМИ, КАРТАМИ, ФОТОГРАФІЯМИ, ЗОБРАЖЕННЯМИ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИХ ПАМ’ЯТОК ТОЩО. ВОДНОЧАС ТЛУМАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ КУРСУ, ВИСВІТЛЕННЯ СКЛАДНИХ ІСТОРИЧНИХ ЯВИЩ ОПТИМАЛЬНО ПОЄДНУЄ НАУКОВІСТЬ І ДОСТУПНІСТЬ.

МЕТОДИЧНІ ПРОПОЗИЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ПОЄДНУЮТЬ ТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ ТА ІНТЕРАКТИВНІ, ЩО МАКСИМАЛЬНО ВІДПОВІДАЄ ВІКОВИМ ОСОБЛИВОСТЯМ УЧНІВ. ДЕТАЛЬНО РОЗПИСАНІ ПРАКТИЧНІ РОБОТИ ДОПОМОЖУТЬ ПЕДАГОГАМ ПРАВИЛЬНО ОРГАНІЗУВАТИ ЇХ ПРОВЕДЕННЯ, УЧНЯМ ДОСЛІДИТИ ОКРЕМІ ПИТАННЯ ІСТОРИЧНОГО МИНУЛОГО УКРАЇНИ, ПОЄДНАТИ РОЗУМІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ З ІСТОРІЄЮ РІДНОГО КРАЮ НА ЛОКАЛЬНОМУ РІВНІ.

ОСОБЛИВІСТЮ ПІДРУЧНИКА Є ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО КОНТЕКСТУ У ВИКЛАДІ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ, ЩО ДОЗВОЛИТЬ УЧНЯМ ПОБАЧИТИ ІСТОРІЮ СВОЄЇ ДЕРЖАВИ НА ТЛІ ЗАГАЛЬНИХ ІСТОРИЧНИХ ПРОЦЕСІВ.

ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

ІСТОРИЧНА ПРОПЕДЕВТИКА НАЦІЛЕНА ПЕРЕДУСІМ НА ПОЧАТКОВІ ЗНАННЯ, ЕЛЕМЕНТАРНІ УЯВЛЕННЯ ТА НАЙПРОСТІШІ ВМІННЯ. ІСТОРИЧНІ ЗНАННЯ П’ЯТИКЛАСНИКІВ МОЖНА СХАРАКТЕРИЗУВАТИ ЯК ФРАГМЕНТАРНІ, ПОЧАТКОВІ. ВІДПОВІДНО, ЇХНІ НАВЧАЛЬНІ ДОСЯГНЕННЯ МАЮТЬ ЕЛЕМЕНТАРНИЙ РІВЕНЬ І БІЛЬШ ПРАКТИЧНУ СПРЯМОВАНІСТЬ, ПОВ’ЯЗАНІ В ОСНОВНОМУ З УМІННЯМИ ЧИТАТИ Й РОЗУМІТИ АДАПТОВАНИЙ ІСТОРИЧНИЙ ТЕКСТ, ПРАЦЮВАТИ З ІСТОРИЧНИМИ ІЛЮСТРАЦІЯМИ, ДЖЕРЕЛАМИ ТА АДАПТОВАНОЮ ІСТОРИЧНОЮ КАРТОЮ. У КОМПЕТЕНЦІЇ ВЧИТЕЛЯ ЗАЛИШАЄТЬСЯ СТВОРЕННЯ ТАКИХ НАВЧАЛЬНИХ СИТУАЦІЇ, ЯКІ МАКСИМАЛЬНО СПРИЯЮТЬ ДОСЯГНЕННЮ УЧНЯМИ ОЧІКУВАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ, АДЖЕ ЕЛЕМЕНТАРНИЙ РІВЕНЬ КУРСУ ПЕРЕДБАЧАЄ МОЖЛИВІСТЬ ЙОГО УСПІШНОГО ЗАСВОЄННЯ КОЖНИМ УЧНЕМ.

У П’ЯТОМУ КЛАСІ НАПИСАННЯ РЕФЕРАТІВ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО. ВОДНОЧАС ВАРТО ЗАОХОЧУВАТИ УЧНІВ ДО ЧИТАННЯ ДОДАТКОВОЇ ІСТОРИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ДО ПІДГОТОВКИ ТА УЧАСТІ У ПОЗАУРОЧНИХ ТЕМАТИЧНИХ ЗАХОДАХ. БАЛИ ДОСТАТНЬОГО ТА ВИСОКОГО РІВНЯ З ІСТОРІЇ МОЖЕ ОТРИМАТИ П’ЯТИКЛАСНИК, ЯКИЙ ЗНАХОДИТЬ ВІДПОВІДІ НА ЗАПРОПОНОВАНІ ВЧИТЕЛЕМ ЧИ У ПІДРУЧНИКУ ЗАПИТАННЯ; СКЛАДАЄ ПРОСТИЙ ПЛАН ТЕКСТУ І СКЛАДАЄ НЕВЕЛИКЕ ІСТОРИЧНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ; ВМІЄ ВИОКРЕМЛЮВАТИ ІСТОРИЧНУ ІНФОРМАЦІЮ, ТОБТО РОЗПОВІДАЄ, ПРО ЯКУ ІСТОРИЧНУ ПОДІЮ ЧИ ПОСТАТЬ ЙДЕТЬСЯ, ВМІЄ СФОРМУЛЮВАТИ ОДНЕ ДВА ЗАПИТАННЯ ДО ТЕКСТУ ТА СУПУТНІХ ЗОБРАЖЕНЬ, ДЕМОНСТРУЮЧИ РІВЕНЬ РОЗУМІННЯ ЗАПРОПОНОВАНОЇ ІНФОРМАЦІЇ; ПОЗНАЧАЄ НА ЛІНІЇ ЧАСУ ЗАПРОПОНОВАНІ ДАТИ, СПІВВІДНОСИТЬ ЇХ ЗІ СТОЛІТТЯМИ АБО ЇХ ЧАСТИНАМИ; ЗНАХОДИТЬ НА ІСТОРИЧНІЙ КАРТІ МІСЦЯ НАЙВИЗНАЧНІШИХ ПОДІЙ ТОЩО.

ВАРТО ПАМ’ЯТАТИ, ЩО ПЕРШЕ ЗНАЙОМСТВО З ІСТОРІЄЮ МАЄ БУТИ ЦІКАВИМ, РОЗВИВАЛЬНИМ, ЗРОЗУМІЛИМ І ДОСТУПНИМ (І, ВОЧЕВИДЬ, НЕ ЗАВЖДИ ЛЕГКИМ!). ТОЛЕРАНТНІСТЬ, УРАХУВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПОЛІКОНФЕСІЙНОСТІ І БАГАТОНАЦІОНАЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА, УВАГА ДО ОСВІТНІХ ЗАПИТІВ УЧНІВ ДОПОМОЖУТЬ ВЧИТЕЛЯМ ЗРОБИТИ УРОКИ ІСТОРІЇ УРОКАМИ ОБ’ЄДНАННЯ І ВЗАЄМОПОВАГИ.

ОСОБЛИВОЇ УВАГИ ВЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ ВСІХ КЛАСІВ ПОТРЕБУЄ ВИВЧЕННЯ ПАМ’ЯТОК АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА. ТРАДИЦІЙНО ЗОБРАЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ЗАЛУЧАЮТЬ ДО ПРЕДМЕТНОЇ НАОЧНОСТІ — ТАКИХ ПАМ’ЯТОК МАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ АБО ЇХНІХ РЕКОНСТРУКЦІЙ, ЯКІ ДАЮТЬ ЗМОГУ НА ОСНОВІ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО СПРИЙНЯТТЯ СТВОРЮВАТИ В УЧНІВ ДОСТОВІРНІ ЗОРОВІ ОБРАЗИ ІСТОРИЧНОГО МИНУЛОГО. ТАКІ ЗОБРАЖЕННЯ СЛУЖАТЬ ОПОРОЮ ДЛЯ РОЗКРИТТЯ СУТНОСТІ ІСТОРИЧНИХ ЯВИЩ, ДАЮТЬ ЗМОГУ КОНКРЕТИЗУВАТИ ІСТОРИЧНІ ФАКТИ, СПРИЯЮЧИ ФОРМУВАННЮ ІСТОРИЧНИХ ПОНЯТЬ, РОЗВИТКУ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ, ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ ДО МИНУЛОГО. ОКРІМ ТОГО, ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ВИКОНУЮТЬ РОЛЬ ПЕРВИННИХ ДЖЕРЕЛ ІСТОРИЧНИХ ЗНАНЬ ШКОЛЯРІВ, АДЖЕ ВОНИ СПРАВЖНІ, ДОКУМЕНТАЛЬНІ ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ Й КУЛЬТУРИ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ЕПОХИ.

З МЕТОЮ ВИКОНАННЯ ВИМОГ ПРОГРАМИ ІСТОРІЇ, ЯК-ОТ: ХАРАКТЕРИЗУВАТИ КУЛЬТУРНІ ДОСЯГНЕННЯ, РОЗПІЗНАВАТИ НАЙВІДОМІШІ ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, СТИСЛО ОПИСУВАТИ ЇХ — КОМІСІЄЮ З ІСТОРІЇ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ РАДИ МОН УКРАЇНИ БУЛО УХВАЛЕНО ПЕРЕЛІКИ ПАМ’ЯТОК АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ТА ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ, ОБОВ’ЯЗКОВІ ДЛЯ РОЗПІЗНАВАННЯ УЧНЯМИ. (ПЕРЕЛІКИ БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ).

НАЯВНІСТЬ ПЕРЕЛІКІВ НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ВЧИТЕЛІ НА ВІДПОВІДНИХ УРОКАХ НЕ ПОВИННІ ЗВЕРТАТИСЯ ДО ІНШИХ ПАМ’ЯТОК, ОСОБЛИВО ЯКЩО ЙДЕТЬСЯ ПРО УРОКИ ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ, ЯКІ МАЮТЬ НЕВИЧЕРПНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЛЯ ЗАЛУЧЕННЯ ПРИКЛАДІВ КУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ, ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ ТА ПОВАГИ ДО ІНШИХ НАРОДІВ ТА ЇХНЬОГО КУЛЬТУРНОГО НАДБАННЯ.

ІНФОРМУЄМО ТАКОЖ, ЩО МІНІСТЕРСТВО РЕКОМЕНДУЄ СЕРЕД ІНШИХ КУРСІВ ВИВЧАТИ КУРС ЗА ВИБОРОМ «КУЛЬТУРА ДОБРОСУСІДСТВА» (АВТОРИ АРАДЖИОНІ М.А., СМІРНОВ О.К.), ЩО СПРИЯЄ ПОГЛИБЛЕННЮ ЗНАНЬ УЧНІВ З ПИТАНЬ БАГАТОКУЛЬТУРНОСТІ, ІСТОРІЇ, ГЕОГРАФІЇ, КУЛЬТУРИ ТА ТРАДИЦІЙ НАРОДІВ РІДНОГО КРАЮ. КУРС МАЄ ПОЗИТИВНИЙ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК МІЖКУЛЬТУРНОЇ ОСВІТИ, ВИХОВНОЇ РОБОТИ, ПРОФІЛАКТИКУ КСЕНОФОБІЇ Й ЗНИЖЕННЯ КОНФЛІКТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ.

ДОДАТОК

ДО ЛИСТА МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ

І НАУКИ УКРАЇНИ

«29» СЕРПНЯ 2014 № 1/9-433

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

У 6 КЛАСІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У 2014/2015 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

ЗАПРОВАДЖЕННЯ НОВОГО ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ БАЗОВОЇ І ПОВНОЇ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ПЕРЕДБАЧАЄ ПЕРЕХІД НА НАВЧАННЯ ЗА НОВИМИ ПРОГРАМАМИ І ПІДРУЧНИКАМИ. ОБМЕЖЕНЕ ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСУВАННЯ ПРОГРАМИ ВИДАННЯ ПІДРУЧНИКІВ НЕ ДАЛО ЗМОГИ СТОВІДСОТКОВО ЗАБЕЗПЕЧИТИ УЧНІВ 6 КЛАСУ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ НОВИМИ ПІДРУЧНИКАМИ ДО ПОЧАТКУ 2014/2015 НАВЧАЛЬНОГО РОКУ. В УМОВАХ ВІДСУТНОСТІ ПІДРУЧНИКІВ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У 6 КЛАСІ ПРОПОНУЄМО ВИКОРИСТАТИ ПІДРУЧНИКИ МИНУЛИХ РОКІВ ВИДАННЯ ТА ЕЛЕКТРОННІ ВЕРСІЇ НОВИХ ПІДРУЧНИКІВ, ЩО РОЗМІЩЕНІ НА САЙТАХ ВИДАВНИЦТВ (ПОСИЛАННЯ НА САЙТИ ВИДАВНИЦТВ РОЗМІЩЕНО НА ОФІЦІЙНОМУ ВЕБ-САЙТІ МОН УКРАЇНИ WWW.MON.GOV.UA) ТА СПЕЦІАЛЬНО СТВОРЕНОМУ РЕПОЗИТАРІЇ ЦИФРОВОГО НАВЧАЛЬНОГО КОНТЕНТУ (HTTP://UATEST.LOKANDO.COM).

* * *

ІСТОРІЯ

ПРОГРАМА ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ «ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. 6 КЛАС» РОЗРАХОВАНА НА 70 ГОДИН (2 ГОДИНИ НА ТИЖДЕНЬ), З ЯКИХ РЕЗЕРВ ЧАСУ СТАНОВИТЬ 2 ГОДИНИ.

У СТРУКТУРІ ШКІЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ, ЩО СКЛАЛАСЯ ЗА РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, У ШОСТОМУ КЛАСІ ТРАДИЦІЙНО ВИКЛАДАЄТЬСЯ КУРС ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ, ЩО Є ПЕРШИМ СИСТЕМАТИЧНИМ КУРСОМ ІСТОРІЇ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ, НА МАТЕРІАЛІ ЯКОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ ФОРМУВАННЯ ОСНОВ СИСТЕМНИХ ІСТОРИЧНИХ ЗНАНЬ, ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ, ОСОБИСТІСНИХ ПЕРЕКОНАНЬ, У ШИРШОМУ ЗНАЧЕННІ — ОСНОВ ГУМАНІТАРНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ.

ОСОБЛИВОСТЯМИ ДАНОГО КУРСУ Є, ПО-ПЕРШЕ, ЙОГО ІНТЕГРОВАНИЙ ХАРАКТЕР - ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ВИВЧАЄТЬСЯ ЯК СКЛАДОВА ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ; ПО-ДРУГЕ, ЗМІСТ ІСТОРИЧНОГО МАТЕРІАЛУ ОХОПЛЮЄ ШИРОКІ ХРОНОЛОГІЧНІ МЕЖИ: ВІД ПОЯВИ ПЕРВІСНОЇ ЛЮДИНИ ДО ЗАНЕПАДУ ЗАХІДНОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ.

КУРС МАЄ НА МЕТІ СФОРМУВАТИ В УЧНІВ РОЗУМІННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОЇ ЗНАЧУЩОСТІ СТАРОДАВНЬОГО ПЕРІОДУ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ, ЄВРОПИ ТА СВІТУ В ЦІЛОМУ, АНТИЧНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ЯК ОСНОВИ ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СУСПІЛЬСТВ.

У ПРОЦЕСІ ПЛАНУВАННЯ УРОКІВ ВАРТО ЗВЕРНУТИ УВАГУ НА ТЕ, ЩО ЗА НОВОЮ ПРОГРАМОЮ У ДЕЯКИХ ТЕМАХ ПОДАЄТЬСЯ НОВА ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ТА ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ПРОБЛЕМНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПРИНЦИП ЙОГО ПОБУДОВИ: ТЕМИ, ЯКІ БУЛИ ОКРЕМИМИ ТЕМА 3. «ПЕРЕДНЯ АЗІЯ», ТЕМА 4. «КІММЕРІЙСЬКО-СКІФСЬКИЙ СВІТ» ОБ'ЄДНАНО В ЄДИНУ «ЦИВІЛІЗАЦІЇ ПЕРЕДНЬОЇ ТА ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ. КІММЕРІЙСЬКО-СКІФСЬКИЙ СВІТ», А ТАКОЖ ТЕМИ 9-11 ТЕМА 9 «ДАВНІЙ РИМ У VІІІ — І СТ. ДО Н.Е.», ТЕМА 10 «ПАДІННЯ РЕСПУБЛІКИ ТА РАННЯ ІМПЕРІЯ», ТЕМА 11 ПІЗНЯ РИМСЬКА ІМПЕРІЯ У ДВІ ТЕМИ «СТАРОДАВНІЙ РИМ ЗА ЦАРСЬКОЇ ТА РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ДОБИ» ТА «РИМСЬКА ІМПЕРІЯ». ТЕМА 12 «ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ ТА ЇХ СУСІДИ» ВПИСАНА В КОНТЕКСТІ ЯВИЩ І ПРОЦЕСІВ ТЕМИ «РИМСЬКА ІМПЕРІЯ».

З МЕТОЮ ЯКІСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИВЧЕННЯ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ «ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ» У 6 КЛАСІ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ ВИКОРИСТОВУВАТИ ЕЛЕКТРОННІ ВЕРСІЇ ПІДРУЧНИКІВ, ЩО РОЗМІЩЕНІ НА САЙТАХ ВИДАВНИЦТВ: «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «ОСВІТА» ТА «ГЕНЕЗА», А ТАКОЖ ПІДРУЧНИКИ ПОПЕРЕДНІХ РОКІВ ВИДАННЯ, ЩО ЗБЕРЕГЛИСЯ У БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДАХ ШКІЛ.

ТАКОЖ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ВВЕДЕНО СПЕЦІАЛЬНІ УРОКИ – ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ. КОЖНЕ ІЗ ПРОПОНОВАНИХ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ПЕВНІЙ ТЕМІ ТА ПЕРЕДБАЧАЄ ПЕРЕВАЖНО САМОСТІЙНУ РОБОТУ УЧНІВ НАД ОКРЕМИМИ ПИТАННЯМИ ТЕМИ З ВИКОРИСТАННЯМ РІЗНОМАНІТНИХ ДЖЕРЕЛ. ПІД ЧАС ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ВЧИТЕЛЬ Є КОНСУЛЬТАНТОМ У ПРОЦЕСІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ, НАДАЮЧИ ЇМ НЕОБХІДНУ ДОПОМОГУ ЗАЛЕЖНО ВІД ПІЗНАВАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ.

ПРОПОНУЄМО ВАРІАНТИ УРОКІВ – ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА ПЕРШОГО УРОКУ.

ПОВТОРЕННЯ

ЩО ТАКЕ ІСТОРІЯ.

ЧАС І ПРОСТІР В ІСТОРІЇ. ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА.

УЧНІ ЗГАДУЮТЬ ТА ПОЯСНЮЮТЬ, ЩО ТАКЕ ІСТОРІЯ, ЯК ІСТОРИЧНІ ПРОЦЕСИ РОЗВИВАЮТЬСЯ В ЧАСІ ТА ПРОСТОРІ, ЩО ТАКЕ ІСТОРИЧНІ ПАМ’ЯТКИ, ДЖЕРЕЛА ЗНАНЬ ПРО МИНУЛЕ, ІСТОРИЧНІ ПОДІЇ, ХТО ТАКІ ІСТОРИЧНІ ДІЯЧІ (НА ПРИКЛАДІ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ТА РІДНОГО КРАЮ)

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1.
ВІДЛІК ЧАСУ В ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

УЧНІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ВІДЛІК РОКІВ В ІСТОРІЇ, СПІВВІДНОСЯТЬ РІК — СТОЛІТТЯ — ТИСЯЧОЛІТТЯ, ВИЗНАЧАЮТЬ ТРИВАЛІСТЬ І ПОСЛІДОВНІСТЬ ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ.

ДЛЯ З’ЯСУВАННЯ ПОНЯТЬ «СТОЛІТТЯ» ТА «ТИСЯЧОЛІТТЯ» ЗАПРОПОНУЙТЕ УЧНЯМ НА ДВОХ СТОРІНКАХ ЗОШИТУ НАКРЕСЛИТИ СТРІЧКУ ЧАСУ. НА ОДНІЙ СТОРІНЦІ У ГРАФІ «СТОЛІТТЯ» УЧНІ ЗАПИСУЮТЬ ВІДІБРАНІ З ПРОГРАМНОГО МАТЕРІАЛУ ЛИШЕ СТОЛІТТЯ, НА ДРУГІЙ, У ГРАФІ «РОКИ» - (СПОЧАТКУ З ДОПОМОГОЮ ВЧИТЕЛЯ) ВІДПОВІДНІ РОКИ ПОЧИНАЮЧИ З 7 ТИСЯЧОЛІТТЯ. ПРОДОВЖУВАТИ ЦЮ РОБОТУ ШЕСТИКЛАСНИКИ ПОВИННІ САМОСТІЙНО ПРОТЯГОМ ВИВЧЕННЯ ВСЬОГО КУРСУ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ.

РОБОТУ НАД СКЛАДАННЯМ ХРОНОЛОГІЧНОЇ ТАБЛИЦІ МОЖНА ПРОВОДИТИ ПО РІЗНОМУ. ЦЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТВОРЧОСТІ ТА ІНІЦІАТИВИ ВЧИТЕЛЯ. НА ПЕРШИХ ЖЕ УРОКАХ ПІСЛЯ РОЗПОВІДІ, ПОЯСНЕННЯ ВЧИТЕЛЯ НЕОБХІДНО СТАВИТИ ПЕРЕД УЧНЯМИ ЗАВДАННЯ У ФОРМІ ЗАПИТАНЬ ТАКОГО ХАРАКТЕРУ:

— ЯКУ ДАТУ СЛІД ЗАПИСАТИ НА СТРІЧЦІ ЧАСУ?

— ДО ЯКОГО СТОЛІТТЯ ЧИ ТИСЯЧОЛІТТЯ ВІДНОСИТЬСЯ ТА ЧИ ІНША ДАТА?

ТАКОЖ НА ПЕРШИХ УРОКАХ МОЖНА НАМАЛЮВАТИ СИНХРОННУ ХРОНОЛОГІЧНУ ТАБЛИЦЮ, ЯКУ СЛІД ЗАПОВНЮВАТИ ПРОТЯГОМ ВСЬОГО НАВЧАЛЬНОГО РОКУ.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2. ОСНОВНІ СТОЯНКИ ТА ПАМ’ЯТКИ ПЕРВІСНИХ ЛЮДЕЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

ЗА ДОПОМОГОЮ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ІНТЕРНЕТУ ПІДГОТУЙТЕ АБО ДАЙТЕ ЗАВДАННЯ УЧНЯМ ЗНАЙТИ НЕОБХІДНІ МАТЕРІАЛИ ПРО ОДНУ ЗІ СТОЯНОК ДАВНЬОЇ ЛЮДИНИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. ПРЕЗЕНТУЙТЕ ВАШЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОДНОКЛАСНИКАМ. КОЖНА ГРУПА ПРЕЗЕНТУЄ СВОЄ ДОСЛІДЖЕННЯ. ЯК ПІДСУМОК, ВИКОНАННЯ ТВОРЧОГО ЗАВДАННЯ.

— СТОЯНКА БІЛЯ СЕЛА КОРОЛЕВЕ

— СТОЯНКА У ГРОТІ КИЇК-КОБА

— МІЗИНСЬКА СТОЯНКА НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

— СТОЯНКА ІГРЕНЬ НА ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3. МІФИ ТА РЕЛІГІЯ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

ПРОЧИТАЙТЕ З УЧНЯМИ УРИВКИ З ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКИХ МІФІВ (МІФ ПРО ОЗІРІСА) І ОБГОВОРІТЬ У ЗАГАЛЬНОМУ КОЛІ, ЯКІ ЯВИЩА ПРИРОДИ ТА ЖИТТЯ ЛЮДИНИ В НИХ ПОЯСНЮЮТЬСЯ. ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ОБГОВОРЕННЯ ЗАПОВНІТЬ ТАБЛИЦЮ.

ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКИЙ МІФ

ЯКІ ЯВИЩА ПРИРОДИ ВІДОБРАЖЕНІ?

ЯКІ ЯВИЩА ПРИРОДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ В НИХ ПОЯСНЮЮТЬСЯ

ОПРАЦЬОВУЮЧИ МАТЕРІАЛ ПРО ЕХНАТОНА ТА ЙОГО РЕФОРМУ, УЧНІ САМОСТІЙНО ФОРМУЛЮЮТЬ ДО ТЕКСТУ 3–4 ЗАПИТАННЯ І ПРОСЯТЬ ОДНОКЛАСНИКІВ ВІДПОВІСТИ НА НИХ.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4.ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА ПРО СКІФІВ. ГЕРОДОТ ПРО СКІФСЬКИЙ ПОХІД ДАРІЯ І

ЗА ДОПОМОГОЮ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ІНТЕРНЕТУ ПІДГОТУЙТЕ АБО ДАЙТЕ ЗАВДАННЯ УЧНЯМ ЗНАЙТИ НЕОБХІДНІ МАТЕРІАЛИ: ПРО СКІФІВ. НА УРОЦІ ОБ’ЄДНАЙТЕ УЧНІВ У ГРУПИ, ОБЕРІТЬ ПЕВНИЙ ФРАГМЕНТ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ, І ОБГОВОРІТЬ ВІДПОВІДІ НА ПОСТАВЛЕНІ ЗАПИТАННЯ. УЧНІ ПРЕЗЕНТУЮТЬ ОДНОКЛАСНИКАМ РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ У ВИГЛЯДІ УЯВНОЇ ПОДОРОЖІ СТАРОДАВНЬОЮ СКІФІЄЮ.

І ГРУПА

ГЕРОДОТ ПРО ПРИРОДНІ УМОВИ СКІФІЇ

— ЯК ПРИРОДНІ УМОВИ ВПЛИВАЛИ НА ЖИТТЯ СКІФІВ?

ІІ ГРУПА

ГЕРОДОТ ПРО НАСЕЛЕННЯ СКІФІЇ

— ПОКАЖІТЬ НА КАРТІ МІСЦЯ РОЗСЕЛЕННЯ КОЖНОГО З ПЛЕМЕН

— СПИРАЮЧИСЬ НА ІЛЮСТРАЦІЇ, ОПИШІТЬ ЦІ ПЛЕМЕНА

ІІІ ГРУПА

ГЕРОДОТ ПРО ПОБУТ СКІФІВ

— НА ОСНОВІ ТЕКСТУ Й ІЛЮСТРАЦІЙ РОЗКАЖІТЬ, ЯКІ ЗАНЯТТЯ СКІФІВ ЗОБРАЖЕНІ НА ПЕКТОРАЛІ.

IV ГРУПА

ГЕРОДОТ ПРО ВІЙСЬКОВЕ МИСТЕЦТВО СКІФІВ

— ЧОМУ ГЕРОДОТ ВВАЖАЄ СКІФІВ НЕПЕРЕМОЖЕНИМИ?

— ЯК СПРИЯЛИ БОЙОВИМ ЯКОСТЯМ ВОЇНІВ ЇХНІ ЗВИЧАЇ?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5. НАУКОВІ ЗНАННЯ, ОСВІТА ТА ПИСЕМНІСТЬ У СТАРОДАВНЬОМУ КИТАЇ

ЗА ДОПОМОГОЮ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ІНТЕРНЕТУ ПІДГОТУЙТЕ АБО ДАЙТЕ ЗАВДАННЯ УЧНЯМ ЗНАЙТИ НЕОБХІДНІ МАТЕРІАЛИ: УРИВКИ З ТВОРІВ КОНФУЦІЯ. ВИПИШІТЬ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЙОГО ВЧЕННЯ ТА ОБГОВОРІТЬ ЇХ. ПОСТАВТЕ ЗАПИТАННЯ КЛАСУ: ЯКІ З ВИСЛОВЛЮВАНЬ КОНФУЦІЯ ЗДАЮТЬСЯ ВАЖЛИВИМИ І ПРИЙНЯТНИМИ ДЛЯ СЬОГОДЕННЯ?

ЗА ДОПОМОГОЮ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ІНТЕРНЕТУ ВИЗНАЧТЕ? ЩО СПРИЯЛО РОЗВИТКОВІ МЕДИЦИНИ В КИТАЇ ТА ІНШИХ КРАЇНАХ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ? ЯКІ ВІДКРИТТЯ КИТАЙСЬКИХ ЛІКАРІВ ЗБЕРЕГЛИ СВОЄ ЗНАЧЕННЯ ДО ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 6. ДАВНЬОГРЕЦЬКА МІФОЛОГІЯ І РЕЛІГІЯ ЯК СПОСІБ СВІТОСПРИЙНЯТТЯ ЛЮДЕЙ.

ЗА ДОПОМОГОЮ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ІНТЕРНЕТУ ПІДГОТУЙТЕ АБО ДАЙТЕ ЗАВДАННЯ УЧНЯМ ЗНАЙТИ НЕОБХІДНІ МАТЕРІАЛИ: ЯКІ БУЛИ БОГИ У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ?, ЯКІ СИЛИ ПРИРОДИ ВОНИ ВІДОБРАЖАЛИ? ПОКРОВИТЕЛЯМИ ЯКИХ ЗАНЯТЬ ВОНИ ВВАЖАЛИСЯ?

УЧНІ ДАЮТЬ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ:

1. ПОЯСНІТЬ, ЯКІ УЯВЛЕННЯ ДАВНІХ ГРЕКІВ ПРО НАВКОЛИШНІЙ СВІТ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ СПОСОБУ ЖИТТЯ ВІДОБРАЗИЛИСЬ У МІФОЛОГІЇ.

2. ПОЯСНІТЬ, У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ОСОБЛИВІСТЬ РЕЛІГІЇ СТАРОДАВНІХ ГРЕКІВ. ЩО ПОДІБНЕ, А ЩО – ВІДМІННЕ В РЕЛІГІЙНИХ ВІРУВАННЯХ СТАРОДАВНІХ ГРЕКІВ ТА ІНШИХ НАРОДІВ ДАВНИНИ?

3. ПОРІВНЯЙТЕ, ЯК ЗОБРАЖУВАЛИ СВОЇХ БОГІВ ГРЕКИ, ЄГИПТЯНИ ТА МЕШКАНЦІ ІНДІЇ.

4. ПОЯСНІТЬ, ЯКУ ІНФОРМАЦІЮ МОЖНА ОДЕРЖАТИ ПРО БОГІВ З ЇХНІХ ЗОБРАЖЕНЬ. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ.

5. РОЗКАЖІТЬ, ЯКИМИ ЛЮДСЬКИМИ РИСАМИ НАДІЛЯЛИ ГРЕКИ СВОЇХ БОГІВ. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ.

ТАКОЖ ПІДГОТОВЛЕНІ ЗАЗДАЛЕГІДЬ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ГРЕЦЬКИХ БОГІВ (ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ) ОБГОВОРІТЬ З ДІТЬМИ, ДАВШИ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ:

— ЯКИМИ ГРЕКИ УЯВЛЯЛИ СВОЇХ ГЕРОЇВ?

— ЯКІ ПОДВИГИ ВОНИ ПРОСЛАВЛЯЛИ?

— ЩО ВАМ ПОДОБАЄТЬСЯ І ЩО НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ В ДІЯХ І ВЧИНКАХ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ ГЕРОЇВ?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 7.
ПОБУТ ТА ВИХОВАННЯ СПАРТАНЦІВ

ЗА ДОПОМОГОЮ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ІНТЕРНЕТУ ПІДГОТУЙТЕ АБО ДАЙТЕ ЗАВДАННЯ УЧНЯМ ЗНАЙТИ НЕОБХІДНІ МАТЕРІАЛИ: ПРО ВИНИКНЕННЯ СПАРТАНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ, ВЕРСТИ НАСЕЛЕННЯ СПАРТИ, ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ В СПАРТІ ТА ПОЯСНИТИ, ЯК ВОНИ ПРАЦЮВАЛИ.

РОБОТА З ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ.

— СПИРАЮЧИСЬ НА ДУМКИ ДАВНІХ І СУЧАСНИХ ІСТОРИКІВ, РОЗКАЖІТЬ ПРО СУСПІЛЬНИЙ УСТРІЙ СПАРТИ.

УЧНІ МАЮТЬ ПОЯСНИТИ, ЯК ВОНИ РОЗУМІЮТЬ ВИСЛІВ «СПАРТАНСЬКИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ».

— ДОБРАТИ І ЗАПИСАТИ СИНОНІМИ ДО ПРИКМЕТНИКА «СПАРТАНСЬКИЙ».

ОПРАЦЬОВУЮЧИ УРИВКИ З ПРАЦІ ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО ПИСЬМЕННИКА Й ІСТОРИКА ПЛУТАРХА ВИЗНАЧАЮТЬ ОСОБЛИВОСТІ СПАРТАНСЬКОГО ВИХОВАННЯ, ВІДПОВІДАЮЧИ НА ЗАПИТАННЯ.

— ПРО ЩО РОЗПОВІДАЄТЬСЯ В НАВЕДЕНОМУ ДЖЕРЕЛІ?

— ДЕ ПЕРЕБУВАЛИ ВАШІ ОДНОЛІТКИ-СПАРТАНЦІ?

— ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ХЛОПЦІВ І ДІВЧАТ ВАС ЗДИВУВАЛИ?

— ЯКОГО ЗНАЧЕННЯ, НА ВАШУ ДУМКУ, НАДАВАЛИ СПАРТАНЦІ ВИХОВАННЮ ДІТЕЙ?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 8.
МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

ЗА ДОПОМОГОЮ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ІЛЮСТРАЦІЇ ТА ІНТЕРНЕТУ ПІДГОТУЙТЕ МАТЕРІАЛ ПРО АКРОПОЛЬ. ПРОВЕДІТЬ УЯВНУ ЕКСКУРСІЮ АКРОПОЛЕМ.

ОБЕРІТЬ ОДНУ ІЗ СТАТУЙ (ОБОВ'ЯЗКОВО МАЄ БУТИ ІЛЮСТРАЦІЯ), НАЗВІТЬ ЇЇ АВТОРА ТА ЗОБРАЖЕНОГО ГЕРОЯ Й ВИЗНАЧТЕ, ЯКОЮ НАМАГАЛИСЯ ЗОБРАЗИТИ ЛЮДИНУ СКУЛЬПТОРИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ.

ОБГОВОРІТЬ З УЧНЯМИ, ЯКИХ ЛЮДЕЙ ПРОСЛАВЛЯЛИ ДАВНІ ГРЕКИ. ЧИМ МОЖНА ПОЯСНИТИ ТАКЕ СТАВЛЕННЯ ЕЛЛІНІВ ДО ЛЮДИНИ?

ПРОДИВІТЬСЯ ЗОБРАЖЕННЯ ВИТВОРІВ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ МИТЦІВ. УЧНІ ОБГОВОРЮЮТЬ В МАЛИХ ГРУПАХ І ДАЮТЬ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ:

— ЯКІ СЦЕНИ ЗОБРАЖЕНІ НА ВАЗАХ?

— ЯКІ ВАШІ ВРАЖЕННЯ ВІД ГРЕЦЬКОГО ВАЗОПИСУ?

— НАМАЛЮЙТЕ У ЗОШИТІ АБО НА ДОШЦІ СХЕМУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ. У ЧОМУ ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ?

ТАКОЖ МОЖЕТЕ ДАТИ ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ:

— У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ ТЕАТР НАЗИВАЛИ «ШКОЛОЮ ДЛЯ ДОРОСЛИХ», А АВТОРІВ ТРАГЕДІЇ — «ВОЖДЯМИ МУДРОСТІ». ЧИ ЗГОДНІ ВИ З ЦИМ ВИСЛОВЛЮВАННЯМ? СВОЮ ДУМКУ ОБҐРУНТУЙТЕ.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 9.

ОСОБИСТІСТЬ І ДІЯЛЬНІСТЬ АЛЕКСАНДРА ВЕЛИКОГО ЗА ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

ЗА ДОПОМОГОЮ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ІЛЮСТРАЦІЇ ТА ІНТЕРНЕТУ ПІДГОТУЙТЕ МАТЕРІАЛ: УРИВОК «ПОРІВНЯЛЬНИХ ЖИТТЄПИСІВ» ПЛУТАРХА. УЧНІ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА ГРУПИ І ДАЮТЬ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ І ГРУПИ.

ВИЗНАЧТЕ, ЯКИМИ БУЛИ РИСИ ХАРАКТЕРУ ЮНОГО АЛЕКСАНДРА. ЯКІ БУЛИ ЙОГО МРІЇ? СВОЇ ДУМКИ ІЛЮСТРУЙТЕ СЛОВАМИ ДОКУМЕНТА.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ІІ ГРУПИ.

ВИЗНАЧТЕ, ЯКІ РИСИ ХАРАКТЕРУ ВИЯВИВ АЛЕКСАНДР У ВИПАДКУ З БУЦЕФАЛОМ. ЯК ФІЛІПП ІІ ВІДРЕАГУВАВ НА ВЧИНОК СИНА? СВОЇ ДУМКИ ІЛЮСТРУЙТЕ СЛОВАМИ ДОКУМЕНТА.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ІІІ ГРУПИ.

ВИЗНАЧТЕ, ЯК ХАРАКТЕРИЗУЄ АЛЕКСАНДР ЗУСТРІЧ ІЗ ПЕРСЬКИМИ ПОСЛАМИ. НА ЯКІ РИСИ ХАРАКТЕРУ ВКАЗУЄ ПЛУТАРХ? СВОЇ ДУМКИ ІЛЮСТРУЙТЕ СЛОВАМИ ДОКУМЕНТА.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ІV ГРУПИ.

ВИЗНАЧТЕ, ЯКІ ЗНАННЯ І ІНТЕРЕСИ ПРИЩЕПИВ АЛЕКСАНДРУ АРИСТОТЕЛЬ. ЯКІ ЗВИЧКИ СФОРМУВАЛИСЯ У АЛЕКСАНДРА ПІД ВПЛИВОМ НАСТАВНИКА? СВОЇ ДУМКИ ІЛЮСТРУЙТЕ СЛОВАМИ ДОКУМЕНТА.

ПРОДОВЖУЮЧИ РОБОТУ В ГРУПАХ, ВИЗНАЧТЕ ОСНОВНІ НАПРЯМКИ І РЕЗУЛЬТАТИ СХІДНОГО ПОХОДУ АЛЕКСАНДРА ВЕЛИКОГО. ПОКАЖІТЬ НА КАРТІ КОРДОНИ ДЕРЖАВИ, СТВОРЕНОЇ АЛЕКСАНДРОМ МАКЕДОНСЬКИМ.

НА ОСНОВІ НАВЕДЕНИХ ДОКУМЕНТІВ СКЛАДІТЬ КОЛЕКТИВНО ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ АЛЕКСАНДРА ВЕЛИКОГО, ПОСЛІДОВНО ВІДПОВІДАЮЧИ НА ЗАПИТАННЯ:

1. ДЕ І КОЛИ НАРОДИЛАСЯ ЦЯ ЛЮДИНА?

2. ДЕ І В ЯКИХ УМОВАХ ЖИЛА, ВИХОВУВАЛАСЬ?

3. ЯКІ ОСОБИСТІ ЯКОСТІ І РИСИ ВДАЧІ ЇЙ ПРИТАМАННІ? НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ.

4. ЯКІ ОСНОВНІ СПРАВИ ЇЇ ЖИТТЯ?

5. ЗА ЩО ЛЮДСТВО ПАМ'ЯТАЄ ЦЮ ЛЮДИНУ?

6. ВИСЛОВІТЬ ОСОБИСТЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЦЬОГО ІСТОРИЧНОГО ДІЯЧА.

ПІДБИВАЮЧИ ПІДСУМКИ УРОКУ ПОСТАВТЕ УЧНЯМ ЗАПИТАННЯ

— ЯК І ЧОМУ ЗБЕРІГАЄТЬСЯ ПАМ'ЯТЬ ПРО АЛЕКСАНДРА ВЕЛИКОГО.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 10.

СУСПІЛЬНЕ, ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ ТА ПОБУТ В АНТИЧНИХ ПОЛІСАХ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

ЗА ДОПОМОГОЮ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ІЛЮСТРАЦІЇ ТА ІНТЕРНЕТУ ПІДГОТУЙТЕ МАТЕРІАЛ ФРАГМЕНТИ ДЖЕРЕЛ ТА ІЛЮСТРАЦІЙ. УЧНІ А ОСНОВІ МАТЕРІАЛІВ МАЮТЬ СКЛАСТИ ПЛАН ПРО ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ В АНТИЧНИХ ПОЛІСАХ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я.

ОПРАЦЮЙТЕ РАЗОМ З ДІТЬМИ ДОКУМЕНТ «ПРИСЯГА ГРОМАДЯН ХЕРСОНЕСУ» ПІСЛЯ УЧНІ ДАЮТЬ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ:

1. ЯКУ ТЕРИТОРІЮ ВКЛЮЧАЛА ХЕРСОНЕСЬКА ДЕРЖАВА?

2. ЯКИМ БУВ СУСПІЛЬНИЙ УСТРІЙ ХЕРСОНЕСУ (ДЕМОКРАТИЧНИЙ ЧИ АРИСТОКРАТИЧНИЙ)?

3. ПРО ЯКІ ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯНИНА ПОЛІСА ЙДЕТЬСЯ В ЦЬОМУ УРИВКУ?

4. ЩО МОЖНА ДІЗНАТИСЯ ІЗ ДЖЕРЕЛА ПРО ГОСПОДАРСЬКЕ І РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ МЕШКАНЦІВ ХЕРСОНЕСУ?

СПИРАЮЧИСЬ НА ДОКУМЕНТ, УЧНІ МАЮТЬ ДОВЕСТИ, ЩО ДУХОВНЕ ЖИТТЯ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я БУЛО РІЗНОМАНІТНИМ І ПОДІБНИМ ДО МАТЕРИКОВОЇ ГРЕЦІЇ.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 11.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ
ЦЕЗАРЯ

ЗА ДОПОМОГОЮ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ІЛЮСТРАЦІЇ ТА ІНТЕРНЕТУ ЗНАЙДІТЬ ФРАГМЕНТИ ТВОРУ ДАВНЬОРИМСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА Й ІСТОРИКА СВЕТОНІЯ ПРО ЦЕЗАРЯ. ЧИТАЮЧИ ФРАГМЕНТИ ДЖЕРЕЛА, ВИЗНАЧТЕ РИСИ ХАРАКТЕРУ ЦЕЗАРЯ.

СКЛАДІТЬ ЙОГО ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ, УЧНІ ВІДПОВІДАЮТЬ НА ЗАПИТАННЯ:

1. ЯКІ РИСИ ХАРАКТЕРУ ДОПОМОГЛИ ЦЕЗАРЮ СТАТИ ВЕЛИКИМ ПОЛКОВОДЦЕМ?

2. ЯКІ РИСИ ХАРАКТЕРУ СВІДЧАТЬ ПРО ЙОГО ТАЛАНТ ДЕРЖАВНОГО ДІЯЧА?

3. ЯКІ РИСИ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЙОГО ЯК ЛЮДИНУ?

4. ЗА ЯКІ ЧЕСНОТИ ШАНУВАЛИ ЦЕЗАРЯ І ЗА ЩО ЙОГО ЗНЕВАЖАЛИ СУЧАСНИКИ?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 12.

КУЛЬТУРА ДАВНЬОГО РИМУ.

ЗА ДОПОМОГОЮ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ІНТЕРНЕТУ ЗНАЙДІТЬ МАТЕРІАЛИ ПРО РИМСЬКИХ ПОЕТІВ І ПИСЬМЕННИКІВ, РИМСЬКУ АРХІТЕКТУРУ, ОСВІТУ ТА НАУКУ.

ПРАЦЮЮЧИ З ТЕКСТОМ, ВИПИШІТЬ ІМЕНА ПОЕТІВ ТА ПИСЬМЕННИКІВ.ВИЗНАЧТЕ, ПРО ЩО ПИСАЛИ РИМСЬКІ ПОЕТИ

ЩО СЬОГОДНІ ОЗНАЧАЄ СЛОВО «МЕЦЕНАТ»?

ВИПИШІТЬ, ЯКІ ВІДКРИТТЯ РИМСЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ ЗБЕРЕГЛИСЯ В СУЧАСНОМУ БУДИВНИЦТВІ? ЯКІ ВРАЖЕННЯ НА ВАС СПРАВЛЯЮТЬ ДАВНЬОРИМСЬКІ ПАМ'ЯТКИ?

ВИКОРИСТОВУЮЧИ ТЕКСТ МАТЕРІАЛУ УЧНІ ПОРІВНЮЮТЬ ШКОЛУ: РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ТА СУЧАСНУ ШКОЛУ.

УЧНІ НА ОСНОВІ МАЕРІАЛУ, ЯКИЙ ПІДГОТУВАЛИ ЗАПОВНЮЮТЬ ТАБЛИЦЮ.

ГАЛУЗЬ	ПРЕДСТАВНИК	НАЗВА ПРАЦІ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 13. ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА ПРО СУСПІЛЬНЕ ТА ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ І ДУХОВНИЙ СВІТ ДАВНІХ СЛОВ’ЯН

ЗА ДОПОМОГОЮ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ІЛЮСТРАЦІЇ ТА ІНТЕРНЕТУ ЗНАЙДІТЬ ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТАННЯ:

— ЯКІ ТЕОРІЇ ІСНУЮТЬ ПРО ПРАБАТЬКІВЩИНУ СЛОВ'ЯН?

— ЯКИМИ БУЛИ СЛОВ'ЯНСЬКІ ПОСЕЛЕННЯ?

— ЯКІ ЗАНЯТТЯ БУЛИ ПОШИРЕНІ У ДАВНІХ СЛОВ'ЯН?

— ЯКІ РЕМЕСЛА РОЗВИВАЛИСЯ?

— ЯКІ АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ'ЯТКИ ЦЕ ЗАСВІДЧУЮТЬ?

ВИКОРИСТОВУЮЧИ ДЖЕРЕЛА ВИБЕРІТЬ ВІДОМОСТІ ПРО:

· СУСПІЛЬНИЙ ЛАД СЛОВ'ЯН

· ЇХНЄ ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ

· РИСИ ХАРАКТЕРУ

· ВІЙСЬКОВУ ВДАЧУ

· ЗВИЧАЇ

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ МОЖНА ЗНАЙТИ НА САЙТАХ:

ПРАКТИЧНЕ № 2 ОСНОВНІ СТОЯНКИ ТА ПАМ’ЯТКИ ПЕРВІСНИХ ЛЮДЕЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

HTTP://BLOGS.KORRESPONDENT.NET

HTTP://POSIBNYKY.VNTU.EDU.UA

HTTP://STUDY.ACADEMIA.IN.UA

HTTP://REST4U.COM.UA

ПРАКТИЧНЕ № 3 МІФИ ТА РЕЛІГІЯ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

HTTP://SUPERMIF.COM

HTTP://SCHOOL.XVATIT.COM

HTTP://UA-REFERAT.COM

ПРАКТИЧНЕ № 4 ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА ПРО СКІФІВ. ГЕРОДОТ ПРО СКІФСЬКИЙ ПОХІД ДАРІЯ І

WWW.ACADEMIA.EDU

HTTP://AE-LIB.ORG.UA

HTTP://PIDRUCHNIKI.COM

ПРАКТИЧНЕ № 5 НАУКОВІ ЗНАННЯ, ОСВІТА ТА ПИСЕМНІСТЬ У СТАРОДАВНЬОМУ КИТАЇ

HTTP://PIDRUCHNIKI.COM

HTTP://MOYAOSVITA.COM.UA

HTTP://WWW.INFO-LIBRARY.COM.UA

ПРАКТИЧНЕ № 6 ДАВНЬОГРЕЦЬКА МІФОЛОГІЯ І РЕЛІГІЯ ЯК СПОСІБ СВІТОСПРИЙНЯТТЯ ЛЮДЕЙ

HTTP://PIDRUCHNIKI.COM

HTTP://BUKLIB.NET

HTTP://TVORI.COM.UA

ПРАКТИЧНЕ № 7 ПОБУТ ТА ВИХОВАННЯ СПАРТАНЦІВ

HTTP://ARHIV-STATEY.PP.UA

HTTP://LIB.CHDU.EDU.UA

HTTP://IA-PROMETEI.ORG.UA

ПРАКТИЧНЕ № 8 МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

HTTP://RU.OSVITA.UA

HTTP://WWW.NPBLOG.COM.UA

WWW.GOOGLE.COM.UA

HTTP://MESTECTVO.COM

ПРАКТИЧНЕ № 9 ОСОБИСТІСТЬ І ДІЯЛЬНІСТЬ АЛЕКСАНДРА ВЕЛИКОГО ЗА ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

HTTP://SR.KSU.EDU.UA

HTTP://LESSONS.COM.UA

HTTP://WWW.UKRLIB.COM.UA

ПРАКТИЧНЕ № 10 СУСПІЛЬНЕ, ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ ТА ПОБУТ В АНТИЧНИХ ПОЛІСАХ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

HTTP://WWW.LITOPYS.COM.UA

ПРАКТИЧНЕ № 11 ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ ЦЕЗАРЯ

HTTP://WWW.PEOPLE.SU/UA

HTTP://ZNAIMO.COM.UA

ПРАКТИЧНЕ № 12 КУЛЬТУРА ДАВНЬОГО РИМУ

WWW.GOOGLE.COM.UA

HTTP://PIDRUCHNIKI.COM

HTTP://WWW.INFO-LIBRARY.COM.UA

ПРАКТИЧНА № 13 ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА ПРО СУСПІЛЬНЕ ТА ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ І ДУХОВНИЙ СВІТ ДАВНІХ СЛОВ’ЯН

HTTP://SCHOOL.XVATIT.COM

HTTP://HISTUA.COM

HTTP://PIDRUCHNIKI.COM

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ В 2015-2016 Н.Р.

Історія

У 2015/2016 навчальному році одночасно будуть чинними дві програми для учнів 5 класів: «Історія України. Вступ до історії» (К.: Перун, 2005) та «Історія України (Вступ до історії) (К.: Видавничий дім «Освіта», 2013). Відповідно вчителі, які працюватимуть за програмою 2005 р., можуть користуватись підручниками, що вийшли друком у 2010 році. Учителі, які оберуть програму 2013 р., – підручниками, що вийшли друком у 2013 році.

Чинною для учнів 6 класів є програма «Інтегрований курс («Всесвітня історія. Історія України», (К.: Видавничий дім «Освіта». 2013), а для учнів 7 класів - оновлена програма. Учні 8 - 9 класів навчатимуться за програмою «Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи» (К., Перун, 2005).

Для 10-11 класів використовуються програми зі змінами, внесеними у 2014 році та розміщеними на сайті Міністерства. Академічний рівень та рівень стандарту: програми «Історія України. 10-11 класи» (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного профілю: програми «Історія України. 10-11 класи» (140 годин на рік, 4 години на тиждень).

Для вивчення всесвітньої історії чинними є програми «Всесвітня історія. 10 - 11 класи (рівень стандарту/академічний рівень)». Програма розрахована на 35 годин на рік (1 година на тиждень). Для класів історичного профілю чинною є програма зі всесвітньої історії, що розрахована на 3 тижневі години (105 годин на рік) (К.: Поліграфкнига, 2010).

У новій редакції програми з історії України для 7 класу змінено назви розділів. Так розділ І. «Виникнення та становлення Київської Русі» змінено на «Виникнення та становлення Русі-України». Відповідно по тексту термін «Київська Русь» замінено на «Русь-Україна». Також зазнали змін назви і текст ІІ і ІІІ розділів.

У програмі зі всесвітньої історії для 7 класу збережено основні структурні одиниці програми 2013 року: вступні (2 – повтор і вступ), практичні заняття, узагальнення. Натомість вилучено оглядові уроки. За рахунок змісту скорочено тему «Середньовічне місто»: з двох уроків – до одного, тему «Монгольська навала на Русь. Новгородська боярська республіка. Московська держава. Іван ІІІ» з двох уроків – до одного. Теми «Розвиток техніки та повсякденне життя людини у середні віки», «Житло, одяг, сім’я» – об’єднано зі спорідненими темами. Змінено теми окремих практичних занять: тему «Походи вікінгів та їх завоювання» – на «Наслідки Хрестових походів»; тему «Християнські храми у житті середньовічних європейців» – на «Середньовічні школи та університети. Життя середньовічного студента».

Окремі уроки перенесено в інші теми, зокрема переструктуровано такі уроки: «Франція у ХІ – ХV ст. Філіп ІV Красивий. Столітня війна. І Англія в ХІ – ХV ст. Вільгельм I Завойовник. Генріх ІІ Плантагенет. «Велика хартія вольностей». Війна троянд»; «Священна Римська імперія, Італія, Іспанія у Середні віки»; «Китай часів династії Тан. Завоювання Китаю монголами. Династія Мін. Досягнення китайської культури»; «Індія. Касти. Індуїзм. Делійський султанат. Досягнення індійської культури».

У процесі планування уроків під час викладання історії України та всесвітньої історії в 7 класах варто звернути увагу на те, що за чинною програмою у деяких темах подається нова послідовність вивчення навчального матеріалу та застосовується проблемно-тематичний принцип його побудови. Вчителю необхідно надавати учням можливість дізнаватися більше про історичні факти, що визначають епоху, є основними, найсуттєвішими та створюють узагальнену картину минулого, формувати в них розуміння історичної хронології, причинно-наслідкових зв’язків, розуміння руху суспільства та історичного прогресу.

Важливим є використання в навчанні учнів картографічних посібників: атласів, контурних карт, настінних карт. Вони допомагають продемонструвати динаміку історичних подій, встановити зв’язок між географічним середовищем та місцем тієї чи іншої історичної події.

Велику роль відіграє позакласна робота, зокрема пошукова й краєзнавча. Перевагою при вивченні місцевої історії є можливість побачити в реальній, а не у відтвореній формі факти, що її ілюструють. Робота в музеях, проведення дослідницької роботи на місцевому матеріалі допоможе навчити учнів навичкам та методиці ідентифікації залишків минулого, аналізу, тлумаченню та визначенню їх місця у більш широкому історичному контексті.

Правознавство. Громадянська освіта. Філософія

У 2015-2016 навчальному році учні 9–х класів навчатимуться за програмою «Правознавство. Практичний курс»

До програми, що була прийнята в 2008 році, внесено зміни. Так, із тем окремих розділів виокремлено питання, що складають відтепер нові теми. Такі питання є важливими для розуміння дев’ятикласниками основ правознавства. Таке переструктурування змісту сприятиме більш ефективному опануванню учнями основ правових знань уможливить застосування вчителем правових ситуацій, опрацювання учнями фрагментів нормативно-правових актів, загального обговорення правових питань тощо. У новій редакції програми пропонуються такі окремі теми:

У розділі 1: Що таке правовідносини. Учасники правовідносин. Підстави виникнення правовідносин (у попередньому варіанті програми це було питаннями теми «Що таке право»).

Юридична відповідальність. Види юридичної відповідальності. Коли і як особа відповідає за правопорушення (у попередньому варіанті програми це було питаннями теми «Що таке правопорушення і юридична відповідальність»).

У розділі 3: Що регулює цивільне право. Як реалізувати й захистити особисті немайнові та майнові права (поява цієї теми викликана необхідністю розуміння учнями предмету правового регулювання цивільного права, адже їм складно засвоювати поняття «право власності» без спирання на це).

Хто такі спадкодавець і спадкоємець. Що таке заповіт. Як заповісти майно. Як успадкувати майно (така тема існувала в найпершому варіанті програми, вона викликає зацікавленість учнів і має практичне спрямування).

У розділі 5: Право на підприємницьку діяльність. Як зареєструватися фізичною особою - підприємцем (у попередньому варіанті програми це було питаннями теми «Право на працю в Україні»).

У розділі 6: Які відносини регулює адміністративне право. Що таке адміністративне правопорушення. Види адміністративних стягнень. За які адміністративні проступки відповідають неповнолітні особи (у попередньому варіанті програми це було питаннями теми «Які відносини регулює адміністративне і кримінальне право»).

Години на нові теми виділено за рахунок скорочення та переструктурування навчального матеріалу, вилучення з програми таких тем:

«Що таке конституція. Конституція України – основний закон нашої держави. Повноваження органів законодавчої, виконавчої та судової влади» (передбачалося 2 години) – ця тема детально розглядається в предметі «Правознавство», 10 клас;

«Як укласти і розірвати трудовий договір. Що записується в трудову книжку. Що таке заробітна плата» – ця тема детально розглядається в предметі «Правознавство», 10 клас;

«Коли порушується кримінальна справа. Як проводиться досудове слідство. Як проходить розгляд кримінальних справ у суді. Права та обов’язки учасників кримінального процесу» (передбачалося 2 години) – ця тема є складною для дев’ятикласників, матеріал чинних підручників базується на Кримінально-процесуальному кодексі України, що втратив чинність.

Вилучено також окремі питання, а саме: які середні навчальні заклади існують в Україні; як захистити особисті немайнові та майнові права; влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування; роботодавці та працівники на ринку праці; як знайти роботу; де можуть працювати підлітки; як закон захищає неповнолітніх від експлуатації; наслідки злочину для особи та суспільства; як не стати жертвою злочину.

Відповідно до змісту розвантаженої програми відредаговано й вимоги до навчальних досягнень учнів. В окремих темах зменшено їх обсяг, особливо щодо моделювання учнями правових процесів /процедур чи формулювання особистісно ціннісного ставлення (права колонка програми. Крім того, пропонується додати одну годину на узагальнення (після розділу 3) та проводити уроки узагальнення в формі практичних занять.

Для 10 класів всіх профілів (окрім правового) на вивчення правознавства відводиться 35 годин на рік (1 год. на тиждень), а для правового профілю – 3 години на тиждень. Чинними є програми, що вийшли друком у 2010 році (К.: Поліграфкнига, 2010).

Суспільно-політичні події в Україні та прискорення курсу на євроінтеграцію в рамках виконання заходів, передбачених Угодою про Асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншого, зумовлюють зміни в законодавстві України.

Учителі повинні під час підготовки уроків з тем, що присвячені галузевому регулюванню суспільних відносин, враховувати цілі та напрями модернізації Української держави відповідно до Указу Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015 «Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020», Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2014 р. № 26-VIII, Угоди про створення Коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України VIII скликання. У перерахованих програмно-цільових документах передбачаються покрокові заходи щодо модернізації правової системи України із визначенням конкретних строків їх виконання. Законодавча діяльність Верховної Ради України безпосередньо пов’язана із закладеними орієнтирами нормотворчих оновлень суспільного життя України.

Відповідно до Указів Президента України № 119/2015 від 03.03.2015 р. та 190/2015 від 31.03 2015 року було утворено Конституційну Комісію з метою напрацювання узгоджених пропозицій щодо змін до Конституції України та затверджено склад Конституційної Комісії.

Важливо акцентувати увагу на проголошений курс децентралізації влади, що передбачає розширення повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади щодо прийняття індивідуальних рішень за зверненнями громадян та юридичних осіб. Результатом таких заходів має стати оновлення законодавства України про територіальний устрій, місцеве самоврядування, місцеві державні адміністрації, Бюджетний та Податковий кодекси тощо.

За період 2014-2015 навчального року відбулись такі зміни у законодавстві України: прийнято Закони України (у тому числі у новій редакції) «Про вищу освіту» (№ 1556-VII від 01.07.2014 р.), «Про санкції» (№ 1644 VII від 14.08.2014 р.), «Про очищення влади» (№ 1682-VII від 16.09.2014 р.), «Про прокуратуру» (№ 1697-VII від 14.10.2014 р.), «Про Національне антикорупційне бюро України» (№ 1698-VII від 14.10.2014 р.), «Про запобігання корупції»
(№ 1700-VII від 14.10.2014 р.), «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (№ 1706-VII від 20.10.2014 р.), «Про пробацію» (№ 160-VIII від 05.02.2015 р.), «Про добровільне об’єднання територіальних громад»
(№ 157-VIII від 05.02.2015 р.), «Про забезпечення права на справедливий суд» (№ 192-VIII від 12.02.2015 р.).

Також було внесено зміни до Кримінального кодексу України (щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини; щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини), Кримінального процесуального кодексу України (щодо особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції), Бюджетного кодексу України (щодо реформи міжбюджетних відносин), Податкового кодексу України. Вчителю необхідно відслідковувати зміни в законодавстві України в частині військової служби, мобілізації військовозобов’язаних, а також інших питань, пов’язаних із проведенням антитерористичної операції.

За вчителем залишається право визначати послідовність викладання тих чи інших тем.

В умовах російської агресії украй актуальним є вивчення курсу за вибором "Досліджуючи гуманітарне право", який містить основні положення Міжнародного гуманітарного права. Курс сприяє формуванню в учнів власного ставлення до норм МГП, отриманню ними знань про найбільш поширені способи захисту себе і своїх близьких в неординарних життєвих ситуаціях, пов'язаних з ризиком; розвитку вмінь учнів регулювати власну поведінку в повсякденному житті; вчить визначати межі порушень МГП, формувати вміння оцінювати ситуації насильства з гуманітарної точки зору; попереджувати ескалацію насильства. Школярі мають розуміти причини появи біженців, складнощі їхнього життя тощо.

У старшій школі чинними залишаються програми «Людина і світ. 11 клас», «Філософія. 10-11 класи», (К.: Поліграфкнига, 2010).

Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 10.08.2015 № 1/9-380

Щодо методичних рекомендацій для учнів 4-х та 7-х класів загальноосвітніх навчальних закладів

Історія України

Нова програма з історії України (7 клас) містить суттєві зміни порівняно із попередньою. Вони стосуються як змісту, так і впровадження елементів сучасних методів навчання і, що не менш важливо, історичної термінології.

У шкільний курс вводиться термін «Русь-Україна», який з кінця ХІХ ст. увійшов у науковий обіг, а згодом — у шкільні підручники на українських землях, непідконтрольних Росії. У силу політичних та ідеологічних причин у підросійській Наддніпрянській Україні і в СРСР цей термін вважався ворожим, буржуазно-націоналістичним, а його вживання каралося як прояв антирадянської діяльності.

Термін «Русь-Україна» ввів до наукового обігу київський професор Володимир Антонович у другій половині ХІХ ст. Науково обґрунтував цей термін найавторитетніший історик України Михайло Грушевський. Радимо пояснити учням, що літописці вживали терміни «Русь» і «Руська земля» для означення держави ІХ–ХІІІ ст. у Центрально-Східній Європі.

Пізніше історики називали цю державу Київська Русь, Русь-Україна або Київська держава. Русь-Україна — тому, що політичним, господарським і культурним центром цієї величезної середньовічної імперії були землі сучасної України. А Київська Русь — тому, що назва столиці цієї імперії — Київ. Введення таких назв Русі потрібне було й для того, щоб відрізнити її від пізніших держав, які згодом утворились на її території: Галицько-Волинської Русі, Литовсько-Руської держави, Московської Русі. Мешканців Русі-України літописи іменували руссю, або русинами.

У нині діючій програмі передбачено перший урок «Історія України в стародавні часи» присвятити повторенню матеріалу, що вивчався у шостому класі. Цієї теми немає в підручниках, надрукованих у 2007 році, тому пропонуємо можливий варіант викладу цього матеріалу.

Повторення. Історія України в стародавні часи

Хто такі Homo sapiens і що вам про них відомо з курсу «Історія Стародавнього світу»?

Вивчаючи історію Стародавнього світу, ви дізналися, що слово історіягрецького походження, і означає воно «розповідь про те, що було». Історія — це наука, яка вивчає минуле людства від часів появи первісної людини і до сьогодні.

Історія людства розпочалася з виробництва найдавнішими людиноподібними істотами найперших знарядь праці. Створення речей, яких немає в природі — артефактів — це той рубіж, що відділяє найдавніших людей від тваринного світу. Ці вироби — ручні рубила, скребки, ножі виготовлялись із твердих порід каменю. За матеріалом, який служив переважно для виготовлення знарядь праці і зброї, вчені назвали найдавніший період людської історії кам’яним віком. За ним ішли мідно-кам’яний, бронзовий і ранній залізний вік.

Кам’яний вік — найдовший. Він тривав близько трьох мільйонів років. Цей відрізок людської історії був не лише найтривалішим, але й дуже плідним, результативним. Протягом кам’яного віку людиноподібна істота, яка виділилась з тваринного світу, перетворилась на людину сучасного фізичного типу (Homo sapiens). Люди навчились виготовляти різноманітні знаряддя праці та зброю, користуватись, а згодом і добувати вогонь, готувати їжу, споруджувати житло, виготовляти одяг. У давньокам’яному віці (палеоліті) зародилось мистецтво й первісні релігійні уявлення.

Найдавніші петрогліфи на теренах України (історико-археологічний музей-заповідник «Кам’яна Могила», м. Мелітополь)

https://kuncevo.ucoz.ru/uroki/istor_ua/pictogr2.jpg

Полювання з використанням луків і стріл

Сліди перебування людиноподібних істот — пітекантропів — на території України за часів палеоліту археологи виявили на Закарпатті, у печерах Криму та на берегах річок Дністер і Південний Буг. Найдавніша стоянка первісних людей на території України, виявлена на Закарпатті біля с. Королеве, датується близько одного мільйона років тому. Пітекантропи прийшли в Центрально-Східну Європу з Африки через Близький Світ і Балкани.

Знаряддя праці, залишені на землях сучасної України, подібні до знахідок зі стоянок у Німеччині, Польщі та Словаччині. Тобто із самого початку людської історії територія України розвивалась як складова частина Європи.


Прилад для свердління	Знаряддя праці: від давнини до сьогодення

У середньому кам’яному віці — мезоліті — унаслідок танення льодовиків у Європі сформувалась сучасна система річок і озер. Прильодовикові степи заросли лісами. Винайдення лука і стріл, гарпуна і гачків для лову риби робили полювання й рибальство успішнішим. Чисельність людей у первісних общинах зростала, а кількість звірини, риби та дикорослих плодів зменшувалась. Навколишня природа вже не могла забезпечити продуктами харчування зрослу кількість населення. Настала криза мисливства і збиральництва — привласнювальної форми господарства.

У новому кам’яному віці (неоліті) поступово відбувся перехід від привласнювального господарства до відтворювального (землеробства та скотарства). У пошуках їжі люди навчились власноруч вирощувати їстівні плоди; приручили, а згодом і одомашнили деяких тварин.

Первісні землероби залишались постійно жити біля своїх оброблених ділянок землі. Так з’явились осілі народи на відміну від мисливців і скотарів, які рухалися разом зі стадами тварин. У постійних оселях була змога використовувати крихкий посуд з випаленої глини — кераміку. У таких житлах знайшлося місце й громіздкому ткацькому верстату.

Отже, землеробство потягнуло за собою не лише осілий спосіб життя, будівництво постійних жител, а й зародження ремесел: гончарства й ткацтва. Переміщення вантажів для будівництва жител і храмів підштовхнуло людство до геніального винаходу — з’явилось колесо. Поступово двоколісний візок замінив первісні сани.

Перші землероби і скотарі з’явились в Україні у межиріччі Південного Бугу та Дністра тоді ж, коли й на інших землях Центрально-Східної Європи.

Землеробство й тваринництво забезпечували людей продуктами харчування надійніше, ніж полювання та збиральництво. Кількість населення знову зросла і використання недосконалих кам’яних, кістяних і дерев’яних знарядь праці вже не задовольняло вимог виробництва. Люди знайшли надійніший матеріал — мідь, яка трапляється в природі у вигляді самородків. Мідні вироби почали витісняти кам’яні. Цей період в історії називають мідно-кам’яним, або енеолітом.

Саме на цю епоху припадає існування в Україні Трипільської археологічної культури. Племена трипільців проживали на нашій землі протягом понад 2500 років. Трипільська культура найбільшого розвитку сягнула у IV–III тисячолітті до нашої ери. Вона поширилась у лісостеповій смузі Правобережної України, а в районі Переяслава — і на Лівобережжі.

ЦІКАВО ЗНАТИ


Поселення трипільців	Трипільська кераміка

Найчастішими символами носіїв трипільської культури були Сонце і тур-бик. В окремих групах трипільських поселень, за підрахунками археологів, знаки тварин становлять 14 % від усіх відомих знаків, серед них: тур-бик — 49,4 %, олень — 2,4 %, коза — 2,4 %, птахи — 1,4 %. Це свідчить про те, що тур-бик був основною тотемною твариною трипільців. Крім того, ці відомості можуть вказувати на тура, як тварину, яку переважно розводили в трипільських поселеннях.

Учені-археологи називають цю культуру Кукутені-Трипілля, оскільки її носії прийшли в Україну з території сучасної Румунії та Молдови. Трипільські племена були не єдиним населенням земель, на яких розташована нинішня Україна. Але саме вони досягли найвищого рівня розвитку й зупинились на порозі цивілізації, коли виникають міста, писемність і держава.

https://kuncevo.ucoz.ru/uroki/istor_ua/kimmer.jpg

Трипільців поглинули племена індоєвропейської мовної сім’ї. За доби бронзи(III–II тис. до н. е.) Євразійський степ, Центрально-Східна Європа, у тому числі й землі нинішньої України та Східне Середземномор’я стали територіями, де розселилися індоєвропейські народи. Саме з них згодом виділилися наші предки — слов’яни.

До індоєвропейців належали народи епохи раннього залізного віку — кіммерійці, скіфи та сармати. Вони заселяли переважно степову зону сучасної України у період ІХ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е. Геродот називає чотири групи скіфського населення — царські скіфи, скіфи-скотарі, скіфи-землеробиі скіфи-орачі. Царські скіфи і скіфи-скотарі були власне скіфами. У згадуваних давньогрецьким істориком Геродотом скіфах-землеробах і скіфах-орачах сучасні вчені вбачають предків слов’ян.

https://kuncevo.ucoz.ru/uroki/istor_ua/pactor.jpg

Пектораль з кургану Товста Могила (Дніпропетровська область). Маса 1150 г, діаметр — 30,6 см

У той час, коли в степах жили скіфи, у зручних для мореплавства місцях Північного Причорномор’я поселились давні греки. Вони створили тут міста-держави (поліси), які торгували з місцевим населенням. Таким чином, землі сучасної України були поєднані з давньогрецькою, а згодом — греко-римською цивілізацією.

За часів Великого переселення народів (IV–VII ст. н. е.) землями сучасної України на південь і захід, до кордонів багатої Римської імперії рухались племена варварів. Велике переселення народів поклало край пануванню Риму і завершило історію Стародавнього світу.

Привласнювальна й відтворювальна форми господарювання.
Трипільська археологічна культура. Кіммерійці, скіфи, сармати, варвари. Велике переселення народів

Завдання та запитання

1. Схарактеризуйте основні події історичного розвитку людства в стародавню добу.

2. Які факти свідчать, що протягом стародавньої доби розвиток населення сучасних українських територій є складовою загальноєвропейської історії?

3. Дайте визначення термінам, які є в схемі, та доповніть її хронологічними межами

ПАЛЕОЛІТ → МЕЗОЛІТ → НЕОЛІТ → ЕНЕОЛІТ → БРОНЗОВИЙ ВІК → ЗАЛІЗНИЙ ВІК

4. Поясніть різницю між привласнювальним та відтворювальним способами господарювання.

5. Який спосіб господарювання притаманний періоду: а) палеоліту; б) неоліту?

6. Який метал першим почали обробляти люди? Складіть усне оповідання про те, як людина здогадалася використати цей метал. Уведіть у розповідь персонажів. Сформулюйте наприкінці розповіді значення цієї події для еволюції людства.

7. Собака — це вовк, який вирішив жити серед людей. Що, на вашу думку, спонукало його до цього? Яка користь була від цього людям?

8. Розгадайте ребус. Які різновиди явища, яке позначає слово-відгадка, були поширені в первісному суспільстві?

Розгляньте ілюстрації на с. 8–12. Який період стародавньої історії України ілюструє кожна з них?

10. Покажіть на карті, де жили трипільці, кіммерійці, скіфи, а також, де були розташовані античні міста-держави Причорномор’я.

11. Як на вашу думку, чи можна скласти повне уявлення про життя скіфів, досліджуючи тільки одну знахідку тієї доби — пектораль з Товстої Могили? Чому?

Під час вивчення наступної теми «Вступ. Історія України в Середні віки. Періодизація. Джерела в історії України» пропонуємо використати матеріали підручників, що вийшли друком у 2007 році. Питання періодизації подати таким чином:

Періодизація середньовічної історії України

Середньовіччям вчені домовилися називати період історії від Великого переселення народів і падіння Західної Римської імперії (476 р. н. е.) до відкриття Америки Христофором Колумбом (1492 р.). Тобто, умовно, — від кінця V ст. до кінця XV ст.

Середні віки поділяють на:

● раннє Середньовіччя (VI–IX ст.) — часи розселення слов’янських племен на території сучасної України та виникнення тут ранньодержавних утворень — племінних княжінь;

● класичне Середньовіччя охоплює кінець IX ст. – середину ХІІІ ст., тобто існування могутньої давньоукраїнської держави, яку історики називають Україна-Русь, або Київська Русь;

● пізнє Середньовіччя (друга половина ХІІІ ст. – кінець ХV ст.) — розквіт і занепад Галицько-Волинської держави та входження українських земель до складу сусідніх країн.

Періодизація історії України збігається з періодизацією Середньовіччя інших країн Європи. Це не випадково. Україна розташована в Центрально-Східній Європі, отож загальноєвропейські історичні процеси не оминули її. Тому природно, що історія України є складовою європейської історії.

Матеріали підручників під час вивчення тем розділу І «Виникнення та становлення Русі–України» за новою Програмою пропонуємо використати таким чином: «Розселення слов’янських племен на території України»; «Господарство східних слов’ян. Суспільний устрій. Вірування. Сусіди східних слов’ян».

При висвітленні питання «Вірування» варто наголосити, що наші предки були язичниками.

Язичництвом називають дохристиянські вірування. Люди поклонялись духам померлих предків, закликаючи їх допомагати живим. Давні слов’яни регулярно (залежно від пір року) здійснювали обряди — установлені звичаєм дії, щоб забезпечити добрий урожай, приплід худоби, улов риби і здобич на полюванні. Для цього духам предків, а також володарям лісів — лісовикам, води — водяникам, хати — домовикам тощо приносили подарунки — жертви.

Із писемних джерел та фольклору нам відомо, що слов’янські племена мали своїх богів: Дажбога (божество, що дає блага), Сварога (бог вогню, захисник ковалів), Стрибога (бог вітру), Велеса ( захисник худоби), Перуна (володар блискавок і захисник воїнів) тощо.

Відомо нам і про язичницьке свято Купала в дні літнього сонцестояння. Під час цього свята відбувалися масові купання, люди перестрибували через вогнище, що символізувало очищення. Окремі елементи цього свята дійшли до нашого часу.

Археологи не знайшли слідів великих язичницьких храмів на сучасних територіях України. Зате тут збереглися залишки святилищ у вигляді майданчиків-капищ із жертовниками. Очевидно, у центрі таких майданчиків були фігури ідолів — дерев’яних чи кам’яних статуй місцевих божків. Одна з таких статуй — Збруцький ідол — була знайдена у середині ХІХ ст. в річці Збруч на кордоні Тернопільської і Хмельницької областей.

Висвітлюючи питання «Утворення Русі-України. Київські князі: Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав», пропонуємо використати матеріали підручників, що вийшли друком у 2007 році. Певні труднощі для вчителя може викликати пропонована новою програмою тема уроку «Князь Святослав та його походи» у формі практичного заняття. Для підготовки та проведення такого уроку радимо використати матеріали підручників, що вийшли друком у 2007 році, а також посібник для вчителя «Лабораторно-практичні роботи у викладанні історії України». — К., 1996, автор Баханов К. О.

Вивчаючи теми розділу ІІ «КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ–УКРАЇНА) наприкінці Х – у першій половині ХІ ст.», пропонуємо використати матеріали підручників, що вийшли друком у 2007 році.

Приступаючи до вивчення розділу ІІІ «КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ–УКРАЇНА) у другій половині ХІ ст.» — першій половині ХІІІ ст.», учителю варто наголосити, що процес політичного роздроблення Русі-України не був раптовим і одномоментним. Він розпочався після смерті Ярослава Мудрого в 1054 р.. За часів правління сильних і мудрих політиків Володимира Мономаха та його сина Мстислава Великого цей процес вольовими методами був призупинений. Після смерті Мстислава в 1132 р. Київська держава протягом кількох років остаточно розпалася на ряд самостійних і напівсамостійних князівств і земель.

Другим важливим моментом, який вимагає акцентування вчителя, є те, що процес роздроблення Київської держави не був чимось надзвичайним чи унікальним. Усі середньовічні імперії пройшли цей історичний етап свого існування.

Серед причин роздробленості Русі-України варто згадати ще й відсутність традиції законного, мирного успадкування великокнязівської влади. Не варто розцінювати роздробленість лише як негативне явище. У військовому сенсі поділ єдиної могутньої імперії на півтора десятки князівств-держав, безумовно, послабив збройні сили Русі. Але, з іншого боку, утворення самостійних князівств привело до їхнього швидкого політичного економічного та культурного розвитку, заснування нових міст — центрів ремесел, освіти і культури.

У цілому розділ ІІІ нової Програми значною мірою збігається з матеріалами підручників, що вийшли друком у 2007 році.

Щодо практичного заняття, радимо дібрати теми «Слово о полку Ігоревім» як історичне джерело». Матеріали до такої теми містяться на сторінках підручників.

Вивчаючи історію Галицько-Волинської держави ( розділ ІV нової Програми), радимо вчителю наголосити на кількох важливих моментах. Насамперед, Галицько-Волинська держава, яку в західних латиномовних джерелах хроністи називали Руським королівством, була другою в хронологічному порядку українською князівською державою. Вона — безпосередня і пряма спадкоємиця Русі-України.

Територія Галицько-Волинської держави охоплювала більшу частину земель (включно з Києвом), на яких проживало давньоукраїнське населення. Лише Чернігово-Сіверщина була поза впливом галицько-волинських князів.

Територіальна близькість до католицької Європи зумовила проникнення в давньоукраїнську державу західних впливів: титулування великих князів (Данила і Лева) королями, поява ремісничих цехів, а згодом — Магдебурзького (Німецького) права, самоврядування міст. Ці явища не були властиві іншим частинам колишньої Київської держави.

Щодо планування уроків, то тема «Утворення Галицько-Волинського князівства» збігається з матеріалами підручників, що вийшли друком у 2007 році. Наступні теми розділу ІV нової Програми теж близькі за змістом.

Згідно з новою Програмою зміст розділу V «УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ (друга половина ХІV – ХV ст.)» дещо відрізняється від попереднього введенням питання «Держава Феодоро в Криму. Утворення Кримського ханства. Гереї. Суспільний устрій та культура ханства».

Пропонуємо висвітлювати ці питання, використовуючи подані нижче матеріали.

Держава Феодоро та Кримське ханство
1. Середньовічна держава Феодоро


Герби князів Феодоро	Цитадель Мангупа	Фортеця Каламіта

Кримський півострів з античних часів був батьківщиною багатьох народів. Тут жили таври, скіфи, давні греки, сарматські племена аланів. З часів Великого переселення народів сюди перебрались частина готів, гунів, слов’ян.

У ранньому Середньовіччі за Крим боролись Хозарський каганат і Візантійська імперія. Розгром каганату у 965–968 рр. сприяв посиленню в Криму впливу Візантії.

У ХІІ ст. у степовій зоні півострова поселились половці. Візантійці контролювали південне морське узбережжя з розташованими там містами. Після захоплення Константинополя хрестоносцями у 1204 р. візантійські володіння в Криму стають зоною боротьби між Венеціанською і Генуезькою торговими республіками. Урешті після ряду угод із Золотою Ордою генуезці закріпили за собою південне узбережжя Криму. Центрами їхніх володінь стали портові міста Кафа (нині Феодосія), Джаліта (Ялта), Лупіко (Алупка) та ін.

У південно-західній частині Криму утворилося князівство Феодоро. Його столицею було місто того ж імені на горі Мангуп. Із письмових джерел відомо, що Феодоро було залежним від Золотої Орди. Найважливішими населеними пунктами, окрім столиці Феодоро (Мангуп), були фортеця і порт Каламіта, які пізніше отримали назву Інкерман, замок і поселення Фуна біля сучасної Алушти та замок на горі Сандик-Кая південніше сучасного Бахчисараю.

Населення князівства сповідувало православ’я. Місто Феодоро було центром митрополії, яка підпорядковувалася Константинопольському патріархові.

Етнічний склад населення був неоднорідний. Відомо, що там проживали греки, готи, алани, татари, караїми (нащадки хозар, які сповідують іудейську релігію; близько тисячі караїмів досі проживають у Криму).

Політика князівства базувалася на союзі з православною Візантією. Дружні відносини були у держави Феодоро і з кримським улусом Золотої Орди, а згодом — із Кримським ханатом. А ворогували феодорити з Генуезькою колонією в Кафі. Війни велися за володіння торговельним портом Чембало (Балаклавою).

У 1453 р. турки-османи оволоділи Константинополем. Слідом за столицею османи підпорядкували собі всі володіння зруйнованої Візантійської імперії. У 1475 р. сильний турецький флот захопив південне узбережжя Криму. Півроку оборонялась столиця Феодоро, але турки оволоділи містом, полонили і стратили його володаря. Після цього князівство Феодоро разом з генуезькими колоніями стало провінцією Османської імперії.

2. Утворення Кримського ханства. Гереї.

Під час монгольської навали на руські землі під владу монголів потрапив і Крим. Якщо Чернігівщина, Новгород-Сіверщина, Київщина та, певною мірою, Галицько-Волинська держава були у васальній залежності від монгольських ханів, то південноукраїнські землі та Крим, де проживали тюркомовні кочовики, зокрема половці, безпосередньо увійшли до складу Золотої Орди. Було створено улус (володіння монгольського хана на території Центральної Азії та Східної Європи) із центром у місті Солхаті (нині Старий Крим), який підлягав ханам Золотої Орди.

У XIII ст. до кримських міст почала переселятися значна кількість вірмен та італійців. Італійці, зокрема генуезькі купці, почали засновувати на Кримському узбережжі свої факторії (торговельні й військово-адміністративні населені пункти), що стали головними посередниками в торгівлі між Сходом і Заходом.

Найбільшою факторією у Криму, заснованою в другій половині XIII ст. на місці давньої Феодосії, була Кафа, яка незабаром перетворилася на великий центр торгівлі. Недобру пам’ять Кафа залишила як невільницький ринок. Тут кримські воїни збували захоплених під час набігів на сусідні землі бранців, яких потім генуезькі купці вивозили до Генуї та Александрії, де продавали в рабство. Крім Кафи, генуезькими факторіями стали Чембано (Балаклава), Солдайя (Судак), Боспоро (Керч), Тана в гирлі Дону та ін.

У давнину Кримський півострів називали «Таврією». У XIII ст. татари називали Кримом місто Солхат. Поступово, у XIV–XV ст., назва поширилася на весь півострів. («Кирим» у перекладі з татарської означає «рів, укріплення»).

Послаблення центральної влади в Золотій Орді призвело до її розпаду на окремі ханства й орди. Протягом 20-х – 40-х років ХV ст. під керівництвом нащадків Чингісхана — Гереїв — від Золотої Орди відокремилося Кримське ханство. У 1449 році Хаджі-Герей проголосив себе незалежним володарем Криму. Однак самостійним Кримське ханство було недовго. Незабаром воно потрапило в залежність до Османської імперії. У 1478 р. хан Менглі-Герей визнав себе васалом турецького султана (у країнах Сходу — титул монарха, а також особа, що носить цей титул)

* * *

Мандрівник Михалон Литвин у своїй книжці «Про норов татар, литовців і московитян» писав, що Хаджи-Герей народився у литовському місті Троках (нині Тракай) і перебував під охороною Великих князів Вітовта, а потім Сигізмунда. У 1428 р. він розпочав боротьбу за Крим. У 1443 р. Хаджі-Герей став зватися ханом (тоді ж закінчилася 48-річна боротьба за незалежність Криму від Золотої Орди). Створена ним у 1449 р. держава — Кримське ханство — проіснувала майже три з половиною століття. Перша столиця була в місті Солхат, а згодом (у 1432 р.) її перенесли в Бахчисарай

Засновник держави, зміцнивши свою владу, побудував багато мечетей і шкіл, сприяв осілості, землеробству й ремеслам татар, допомагав християнським монастирям. До сьогодні збереглися руїни збудованої ним мечеті в унікальному печерному місті Чуфут-Кале та його усипальниця, де згодом поховали і його сина Менглі-Герея, онука Сахіб-Герея.
Утім самостійністю новостворена держава насолоджувалася недовго — за тридцять років Османська імперія зробила Кримське ханство своїм васалом. У Кафі поселився представник султана (Мегмеда ІІ Фатига), який збирав данину. Збирати було що: на той час Крим мав вигляд райського саду фруктів і овочів, своєрідним рогом достатку, наповненим різними сортами яблук, слив, черешень, кавунами й динями, горіхами, медом, відбірним виноградом. Вироби кримських ремісників цінувались у багатьох країнах. Крим був також визначним центром мусульманської освіти й мистецтв.Цікавими є міжкультурні стосунки українців і кримських татар. Філарет Колесса та Микола Лисенко відзначали спорідненість мелодики пісень та інструментальної музики двох народів. Художник Микола Самокиш, який тривалий час жив у Криму, вказував на спільні мотиви в орнаментах вишивок, створених татарками й українками. Згодом виявилося, що подібною була й історична доля цих двох народів, об’єднаних однією Батьківщиною.

3. Суспільний устрій та культура Кримського ханства

Кримські хани зберігали зовнішні ознаки суверенітету: карбували власну монету, здійснювали судочинство, мали митний кордон та право на самостійні зовнішні відносини. Однак турецькі султани одержали два суттєві важелі впливу на ханат. Вони могли усувати і призначати ханів та залучати кримські війська до військових походів.

Кримський ханат за своїм державним устроєм був об’єднанням кочових племен, на чолі яких стояв воєнний ватажок — хан. Він був одночасно верховним головнокомандувачем, правителем і власником території. Йому належала п’ята частина воєнної здобичі. При ханові діяв дорадчий орган (діван), до якого входили його заступники, головний тлумач ісламу та беґи – ватажки татарських і ногайських племінних об’єднань. За віросповідною ознакою татари і ногаї були мусульманами.

У містах Криму проживало переважно немусульманське населення: греки, вірмени, євреї та інші. Відповідно до віросповідання вони організовувалися у самоврядні громади.

Кількість бранців — ясир (переважно з українських земель) у п’ять разів перевищувала кількість підданих кримського хана. У Криму була поширена практика відпускати рабів на волю. Колишні невільники, які залишались жити в ханаті, упродовж одного-двох поколінь зливалися з місцевим населенням, ставали членами мусульманських або інших віросповідних громад. Тож не дивно, що візерунки на татарських головних уборах повторюють узори київських і подільських вишиванок.

Культура Кримського ханату, як і його населення, була неоднорідною. Кримські татари розмовляли кримськотатарською мовою, у якій відчувався суттєвий вплив половецької. Нетюркські народи Криму виробили власні мови, що були близькі до кримськотатарської. Література Кримського ханату розвивалася під впливом перських і османських взірців.

Серед ремесел найбільшого розвитку набули оздоблення металевих виробів (чеканка, інкрустація), обробка шкіри та виробництво килимів. Значним був видобуток солі. Її вивозили на українські землі і до Османської імперії. У Східній Європі та в Туреччині користувалися попитом татарські луки. Однак найбільші прибутки населення Кримського ханату мало від воєн і работоргівлі.

Матеріали до інших тем розділу V Програми можна знайти у підручниках, що вийшли друком у 2007 році.

Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 10.08.2015 № 1/9-380

Щодо методичних рекомендацій для учнів 4-х та 7-х класів загальноосвітніх навчальних закладів

Всесвітня історія

До навчальної програми для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів із всесвітньої історії на 2015-2016 навчальний рік було внесено ряд змін, що вимагають критичного підходу, певної трансформації матеріалу порівняно з підручниками, виданими в 2007 році.

Навчальна програма для учнів 7 класу передбачає практичні заняття, яких не було в попередній програмі. Теоретичний матеріал до кожного з цих занять наявний у підручниках, виданих у 2007 році, що дозволяє ознайомитися з ключовими датами, особистостями, причинами, наслідкам та перебігом подій, специфічними історичними явищами та термінами. Практичні заняття мають на меті сприяти розвиткові в учнях 7-х класів аналітичного мислення, мовних навичок, злагодженої колективної роботи, вміння працювати з ілюстраціями, історичними картками та документами. Радимо вчителям проводити ці заняття у формі широкої дискусії, роботи в парах, малих групах тощо. Доцільним є використання учнями та вчителями додаткових джерел інформації: художньої літератури, Інтернет-сайтів тощо.

Запитання та завдання, подані в кінці кожного параграфа підручників 2007 р., дозволяють здійснити перевірку та актуалізацію знань і виконати державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Також рекомендуємо вчителям під час проведення занять звернути уваги на українознавчий аспект матеріалу, недостатньо розкритий у нині діючих підручниках.

Суттєвого перегляду вимагає зміст та порядок подачі теоретичного матеріалу в підручнику, що не завжди збігається з вимогами чинної програми. Наводимо відповідність тем:

Навчальна програма 2015-2016 н. р.	Підручники, видані в 2007 р.
Розділ І. Візантійська імперія. Арабський халіфат	Розділ 3. Візантія. Арабський світ
Розділ ІІ.	Розділ 1.
— Зв’язок людини і природи. Рух населення.	— § 1 «Народження середньовічної Європи» та 2 «Людина та її довкілля».
— Три стани середньовічного суспільства	— § 4 Суспільство і держава.
— Християнізація Європи. Християнська церква раннього Середньовіччя.	— Розділ 2, § 6. Католицька церква в V – XIII ст.
— Практичне заняття «Замок. Рицарські традиції. Життя селян»	— Розділ 1, §§ 2, 4 «Замок та його мешканці»; § 4, пункти 3 «Світські феодали» та 4 «Трудівники-селяни».
Розділ ІІІ.
— Походи вікінгів та їх завоювання	— Розділ 4, § 10 «Народи і країни Скандинавії»
— Хрестові походи	— Розділ 2, § 7 «Вершина могутності і занепад папства»
— Середньовічні держави: від роздробленості до станово-представницьких монархій.	— Розділ 1, § 4 «Суспільство і держава»; відомості про станово-представницькі органи окремих європейських держав містяться в окремих параграфах підручника відповідно до країни.
— Італійські торговельні республіки. Реконкіста. Утворення королівства Іспанія.	— Розділ 4, § 14 «Розмаїття Середземноморського світу».
Розділ IV.
— Наукові і технічні досягнення.	— Розділ 5, §15 «Знання і освіта»; Розділ 1, § 3, пункт 1 «Успіхи техніки».
— Книгодрукування	— § 16, пункт 3 «Диво книгодрукування».
— Християнська церква в ХІ – ХV cт.	— Розділ 2, § 6-7
— Практичне заняття: «Середньовічні школи та університети. Життя середньовічного студента».	— Розділ 5, § 15, пункт 3-4
— Архітектура і мистецтво.	— § 15, пункт 1 «Біля витоків середньовічної культури» ; § 16, пункти 1-2, 4.
— Раннє Відродження й гуманізм.	— § 16, пункт 5.
Розділ V.
Практичне заняття: «Виникнення слов’янської писемності. Кирило і Мефодій».	Розділ 6, §17, пункт 1 «Від Великої Моравії до чеського королівства»
Розділ VI.
Османська імперія.	Розділ 6, §20 «Турецька держава: через загарбання до імперії»

Зазначимо, що матеріали, розміщені в підручниках 2007 року видання, є ширшими за обсягом та наповненістю, ніж того вимагає навчальна програма, що буде впроваджуватися в 2015-2016 навчальному році (зокрема, тема повсякденного життя Західної Європи, Північно-Східної Русі та Московської держави). Рекомендуємо здійснювати підготовку та перевірку знань учнів відповідно до вимог чинної програми. Наводимо теми, виклад яких відсутній у підручниках:

— Повторення. Місце історії Стародавнього світу в історії людства. Рекомендуємо провести бесіду та обговорення матеріалу зі всесвітньої історії, вивченого в 6 класі;

— Велике князівство Литовське. Тема детально вивчається в курсі історії України в 7 класі, потребує короткого розгляду в контексті європейської історії доби Середньовіччя.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених рекомендацій підручники авторів Подаляк Н. Г. та Ліхтея І.М. «Історія Середніх віків», що вийшли друком в 2007 році, можуть використовуватися вчителями та учнями 7-х класів загальноосвітніх навчальних закладів у 2015-2016 навчальному році відповідно до вимог чинної навчальної програми.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО

ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ В 2016-2017 Н.Р.

Додаток до листа Міністерства

освіти і науки України

від 17.08.2016р. № 1/9-437

У 2016/2017 навчальному році одночасно будуть чинними дві програми для учнів 5 класів: «Історія України. Вступ до історії» (К.: Перун, 2005) та «Історія України (Вступ до історії) (К.: Видавничий дім «Освіта», 2013). Загальноосвітні навчальні заклади, які працюватимуть за програмою 2005 р., можуть користуватись підручниками, що створені у відповідності з даною програмою та схвалені до використання Міністерством освіти та науки.

Чинною для учнів 6 класів є програма «Інтегрований курс («Всесвітня історія. Історія України», (К.: Видавничий дім «Освіта». 2013), а для учнів 7 -8 класів – оновлена програма.

Учні 9 класів навчатимуться за програмою «Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи» (К., Перун, 2005), із пізніше внесеними до неї змінами. Програму розміщено на офіційному web-cайті Міністерства освіти і науки України.

В основі вивчення історії є поєднання проблемно-тематичного, хронологічного, цивілізаційного та культурологічного принципів.

Навчальні програми з історії України та всесвітньої історії для учнів 8 класів, що набувають чинності у 2016/2017 навчальному році і створені у відповідності з нею підручники, відповідають сучасним вимогам до навчання історії, сприяють формуванню історичного мислення, що дозволяє учням самостійно тлумачити факти та події, використовувати історичні документи та карти, робити власні висновки та узагальнення.

XVI-XVIII ст. – надзвичайно важливий період історії України, особливо актуалізований нашою сучасністю, що вимагає дуже відповідального, об’єктивного і зрозумілого дітям даного шкільного віку підходу до висвітлення процесів, явищ, подій, до оцінки історичних постатей того часу. Звертаємо увагу на дві основні обставини, що впливають на значимість освоєння знань з історії України вказаного періоду:

а) «зацикленість» основних історичних явищ в рамках XVI- XVIІІ ст. (виникнення Запорозької Січі і реєстрового козацтва як збройної сили українського народу та ідеалу демократичного устрою суспільства і ліквідація Січі наприкінці XVIІІ ст.; визрівання передумов, виникнення, вдосконалення Української козацької держави – Гетьманщини і її ліквідація імперією; заселення Слобожанщини переважно українцями у XVI – середині XVIІІ ст., формування там полково-сотенного устрою і його знищення у другій половині XVIІІ ст. тощо);

б) більшість раніше ординарних сюжетів XVI – XVIІІ ст. сьогодні об’єктивно набули ознак витоків (пояснення) деяких сучасних проблем в житті держави і відносин у суспільстві (як-от: історія заселення Донбасу, українсько-російські відносини від 1654 р. до кінця XVIІІ ст., обставини утвердження на українських землях московського патріархату, міжконфесійні суперечності всередині українського народу, офіційна заборона діловодства українською мовою, українсько-кримські відносини тощо).

Акцент переноситься із питань соціально-економічного розвитку і антифеодальних народних повстань на історію політичну і воєнно-політичну, висвітлення заселення та господарського освоєння Середнього і Нижнього Подніпров’я, Півдня України та Слобожанщини.

Велика увага приділена історії формування козацтва як державотворчого чинника, а також розвитку культури як єдиного процесу на всіх українських землях з її регіональними особливостями, незважаючи на «розшматованість» українських земель між різними державами. Фактичний матеріал засвідчує, що мова, віра і культура були найважливішими чинниками єднання різних частин українських земель і збереження українського народу як етнічної одиниці.

Вперше окремі сторінки історії України складають сюжети з історії кримських татар, фрагменти якої раніше могли згадуватися лише в негативному значенні.

Важливо також на конкретних історичних фактах показати зв’язок української історії з європейськими та світовими процесами (наприклад, Великими географічними відкриттями, реформаційним рухом, розвитком культури тощо).

Формування сучасної української політичної нації також потребує звертати увагу й на представників інших народів, які у XVI–XVІІI ст. проживали на території України і робили свій внесок у її історію і культуру. Особливо можливо і доцільно реалізувати це на уроках за темою «Історія рідного краю».

Слід уникати гасел, а спокійно і толерантно розглядати факти (зокрема, в питаннях релігійного життя, міжнаціональних відносин). Патріотизм формують не гасла, а історичні факти і діяння людей.

Необхідно якомога частіше звертатися до вміщених у підручнику документів (а, за можливості, й інших публікацій) як свідків історії, використовувати на уроках ілюстрації як доповнення до тексту відповідного параграфу.

Восьмикласники розпочинають вивчення історії Нового часу – від Великих географічних відкриттів до Великої французької революції 1789 р. Одним із завдань курсу всесвітньої історії є виховання в учнів стійкого інтересу, поваги до історії людства та культури, розуміння проблем сучасності крізь призму історії Нового часу.

Учні познайомляться з характерними рисами цього періоду: зустріч цивілізацій, особливості ментальності людини XVI-XVIII ст.; зародження та розвиток капіталізму та його переваги над середньовічним суспільно-економічним устроєм; причини революцій та реформи як альтернативний шлях розвитку суспільства і держави; міжнародні конфлікти та війни; особливості релігійно-духовного життя європейців; найважливіші досягнення світової науки, культури та їх вплив на розвиток людської особистості; зміни в повсякденному житті людей.

Школярі повинні навчитися загальним принципам постановки та вирішення пізнавальних проблем, досліджувати історичні джерела. Порівняно із Середніми віками, документальна база історії Нового часу є значно ширшою. Художні шедеври є окремим комплексом історичних джерел, які мають щонайбільше використовуватися при вивченні всесвітньої історії в 8 класі. Учні вчаться виявляти передумови та причини, пояснювати факти та порівнювати різні позиції, висловлювати при цьому власні судження. Варто ширше використовувати не лише джерела, вміщені в підручниках, а й додаткові джерела інформації.

З огляду на пізнавальні та вікові можливості учнів 8 класу, рекомендується якнайширше заохочення їх до самостійної роботи, власних творчих пошуків, розвитку аналітичних здібностей.

Зазначені особливості змістовного наповнення історії України та всесвітньої історії обумовлюють і деякі поради дидактичного характеру. По-перше необхідно прагнути допомогти учневі зрозуміти зміст кожної теми, хоча деякі з них мають продовження в наступних параграфах. Практика свідчить, що захоплення тестами у поєднанні з можливостями Інтернету, який є у ґаджетах кожного учня, негативно впливає на здатність логічно мислити, знаходити зв’язки між явищами і подіями, тим більше розуміти тенденції та процеси. У цій логіці дати, події, історичні особи мають бути лише віхами, які позначають розвиток і наслідки.

Важливою складовою неоголошеної Російською Федерацією “гібридної війни” є маніпулювання національною пам’яттю українського народу. Тому ще актуальнішою є відновлення та збереження історичної пам’яті, формування національної ідентичності та відродження інтересу до історії України, її культури, традицій і звичаїв.

Загальнонаціональні історичні події, які сталися на території держави та закарбувалися в пам’яті багатьох поколінь, мають стати об’єднуючим чинником нації. Адже зі спільного розуміння минулого виростає спільна проекція майбутнього, що вкладається у формулу: “Немає пам’яті – немає ідентичності. Немає ідентичності – немає нації”.

Основним стратегічним ресурсом консолідації нації є освіта, зокрема – історична. Шкільний курс історії України має найбільші потенційні можливості для розвитку особистості, яка усвідомлює свою приналежність до Українського народу та сучасної європейської цивілізації; необхідність збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, шанобливого ставлення до національних святинь, української мови, історії, формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин.

Саме тому було створено нову редакцію програми з історії України, в основу якої покладено новітні досягнення історичної науки, особливості державотворення й закономірності формування української нації у рамках історії України ХХ – початку ХХІ ст. Акценти зроблено на тяглості українських державотворчих традицій; постійній боротьбі за незалежність і територіальну цілісність, відновленні, збереженні й популяризації особливостей розвитку й традицій української культури тощо.

Нова редакція програм з історії України та всесвітньої історії розміщені на web – cайті Міністерства.

Академічний рівень та рівень стандарту: програми «Історія України. 10-11 класи» (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного профілю: програми «Історія України. 10-11 класи» (140 годин на рік, 4 години на тиждень).

Для вивчення всесвітньої історії чинними є програми «Всесвітня історія. 10 – 11 класи (рівень стандарту/академічний рівень)». Програма розрахована на 35 годин на рік (1 година на тиждень). Для класів історичного профілю чинною є програма зі всесвітньої історії, що розрахована на 3 тижневі години (105 годин на рік). Вищеназвані програми розміщені на офіційному web-cайті Міністерства освіти і науки України

Україну в ХХ столітті спіткало чимало трагедій, серед яких – Голодомор, Голокост, українсько-польський конфлікт та Волинська трагедія, депортація кримсько-татарського народу. Вивчення цих історичних подій та явищ на основі сучасної методології має великий освітній та виховний потенціал.

У 2016 році виповнюються 75-та річниця трагічних подій Бабиного Яру. Подібно до табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, Бабин Яр в Україні став символом знищення євреїв Європи під час Голокосту. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941 р. тут було розстріляно нацистами близько 34 тисяч євреїв. Декілька наступних років у Бабиному Ярі продовжувалися вбивства десятків тисяч євреїв, а також радянських військовополонених, патріотів – українських націоналістів, ромів (циган), активістів комуністичної партії та інших «ворогів рейху».

Трагедія Бабиного Яру та інші події Голокосту, масові вбивства, знецінення людського життя вплинули на загальну атмосферу в українському суспільстві, позначились на багатьох подіях історії України. Варто згадати, що з шести мільйонів європейських євреїв, знищених нацистами та їх поплічниками у ході «остаточного вирішення єврейського питання», близько 1,5 мільйона були українськими євреями. Безумовно, вивчення полікультурної історії України неможливе без розгляду цієї сторінки історії, що, зокрема, відповідає сучасним рекомендаціям Ради Європи.

Україна стала першою державою на пострадянському просторі, яка включила питання історії Голокосту до державних програм для загальноосвітніх шкіл із всесвітньої історії та історії України. Відповідні матеріали знайшли відображення у шкільних підручниках історії.

75-та річниця трагедії Бабиного Яру буде відзначатися в Україні на високому державному рівні. В системі освіти також заплановано низку заходів, що включають семінари для вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл, для студентів вишів, освітньо-музейні виставки, конкурси творчих робіт тощо.

24-29 вересня 2016 р. буде здійснено великий проект, розроблений організацією «Ukrainian Jewish Encounter» («Українсько-єврейська зустріч», Канада – Україна) у співпраці з українськими науковими та освітніми інституціями, Міністерством освіти і науки України. Ідея, основні завдання та заходи проекту були погоджені з Президентом України та українським Урядом. Програмою передбачено, зокрема, проведення Міжнародного симпозіуму; презентації спеціального видання книги, присвяченій трагедії Бабиного Яру та історичній пам’яті про неї; організація Меморіального архітектурного проекту; вшанувального концерту в Національній опері України; мистецьких виставок, кінопоказів, презентацій документальних фотографій тощо, а також Міжнародного молодіжного освітньо-культурного проекту.

В рамках останнього для студентської молоді з України та багатьох інших країн світу будуть організовані лекції провідних українських та закордонних істориків і культурологів, виступи літераторів, диспути та «круглі столи» з актуальних питань історії Голокосту, міжетнічних та міжкультурних відносин, проблем молоді та сучасного суспільства; «творчі варштати», інтерактивні заняття, психологічні тренінги; міжнародний конкурс творчих робіт учнів, вчителів та студентів за сприяння Міністерства освіти і науки України та ін.

В усіх навчальних закладах України Міністерство освіти і науки України пропонує провести 29-30 вересня «Уроки пам’яті трагедії Бабиного Яру та «бабиних ярів» України». На цих заняттях варто згадати події Другої світової війни та злочини тоталітарних режимів, які є організаторами геноцидів. Важливо звертати увагу учнівської молоді не тільки на трагедію знищення, але й на опір нацистським катам та спасіння переслідуваних. Україна займає четверте місце у світі за кількістю Праведників народів світу, які з ризиком для власного життя та життя своїх рідних, дітей рятували євреїв від нацистського геноциду. Подвиг цих українців є прикладом справжнього героїзму, важливим моральним уроком історії Голокосту.

Для проведення уроків пам’яті, роботи на факультативних заняттях, у позашкільних заходах допускається використовування додаткової навчально-методичної літератури, яку вчителі можуть безкоштовно отримати через замовлення до Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума», який співпрацює з Міністерством освіти і науки України (вибрати потрібні вам книжки ви можете на сайті http://tkuma.dp.ua/ у розділі «Публікації»; замовити літературу можна також, написавши на електронну адресуlibrary@tkuma.com або звернувшись за телефоном +38 056 717 7012). Навчально-методична література, що пропонується, рекомендована до використання в навчальному процесі та отримала відповідний гриф Міністерства освіти і науки України.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО

ВИКЛАДАННЯ правознавства В 2016-2017 Н.Р.

Додаток до листа Міністерства
освіти і науки України
від 17.08.2016р. № 1/9-437

Сучасні освітні тенденції передбачають зміщення акцентів у правовому навчанні школярів із накопичення знань до формування здатності учнів самостійно здобувати, аналізувати, тлумачити, переосмислювати, інтерпретувати, оцінювати й застосовувати на практиці різноманітну правову інформацію. Згідно вимог Державного стандарту базової і повної середньої освіти навчання учнів правознавства має спрямовуватися на формування в них системи ключових і предметних компетентностей. Правова предметна компетентність виступає інтегрованою здатністю учня реалізовувати на практиці правові знання, загальнонавчальні та предметні вміння й навички, способи діяльності, цінності й ставлення в поведінкових моделях у правовому контексті.

При викладанні правознавства вчителю слід тримати в полі зору притаманні українському суспільству сучасні напрацювання в правовій науці, динаміку суспільних відносин, певний консерватизм національного законодавства, результати активної нормотворчої діяльності органів державної влади.

У викладанні предметів «Правознавство. Практичний курс» у 9-му класі, «Правознавство» в 10-му класі (рівень стандарту) та в 10-11 класах (профільний рівень) необхідно враховувати зміни в законодавстві України, що відбулися протягом поточного навчального року: «Про внесення зміни до статті 15 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо призову громадян України на строкову військову службу (від 18.02.2016 р. № 1008-VIII), «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» (від 04.02.2016 р. № 990-VIII), «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (від 24.12.2015 р. № 921-VIII), «Про державну службу» (від 10.12.2015 р., набуття чинності 01.05.2016 р., № 889-VIII), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» (від 10.12.2015 р. № 888-VIII), «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (нова редакція, від 26.11.2015 р. № 835-VIII), «Про Державне бюро розслідувань» (від 12.11.2015 р. № 794-VIII), «Про зовнішню трудову міграцію» (від 05.11.2015 р. № 761-VIII), «Про електронну комерцію» (від 03.09.2015 р. № 675-VIII).

Крім цього, слід взяти до уваги перспективні зміни до Конституції та законів України, що перебувають на розгляді у Верховній Раді України: змін до Конституції України щодо децентралізації влади та правосуддя, проектів Трудового кодексу України, законів України «Про освіту», «Про професійну освіту», «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Навчально-методичне забезпечення навчання учнів правознавства, рекомендоване Міністерством освіти і науки України, суттєвих змін не зазнало. Чинними залишаються такі програми: для 9-го класу – «Правознавство. Практичний курс» (35 год.) зі змінами, внесеними у 2015 році, для 10-го класу – «Правознавство» (рівень стандарту) ( 35 год.); для 10-11-х профільних класів – «Правознавство» (профільний рівень) (105 год.) зі змінами, внесеними в 2016 році. Програми названих предметів інваріантної частини навчальних планів розміщені на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України www.mon.gov.ua, видані окремими брошурами та опубліковані у фахових виданнях.

Навчання дев’ятикласників предмета «Правознавство. Практичний курс» має на меті формування їхніх особистісно значущих умінь і навичок, серед яких такі як: користуватися джерелами права; володіти елементарною правовою термінологією; зв’язно та логічно викладати матеріал із морально-правових проблем; критично мислити на правовому матеріалі, аналізувати, синтезувати правову інформацію.

Особливу увагу в навчанні учнів практичного курсу правознавства слід приділити формуванню фундаментальних цінностей, що слугують основою демократичної держави та громадянського суспільства (права і свободи людини, гідність людини, верховенство права, справедливість, народовладдя).

При організації навчання учнів 9-го класу правознавства в центрі уваги вчителя мають перебувати практичний і творчий складники їхньої навчальної діяльності. Для реалізації практико-орієнтувального спрямування практичного курсу правознавства вчителю слід широко застосовувати в навчанні дев’ятикласників пізнавальні завдання, що формують і розвивають їхні вміння й навички застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці. Це аналіз і розв’язання правових ситуацій, складання юридичних документів за зразком, аналіз фрагментів нормативно-правових актів, складання схем, логічних ланцюжків тощо. Навчання практичного курсу правознавства має спрямовуватись також на задоволення потреб учня, його особистісний розвиток. Тому в арсеналі вчителя правознавства мають бути й такі види навчальної діяльності учнів як виконання проектів (індивідуальних чи групових), підготовка міні доповідей, презентацій з актуальних правових тем, написання творів-роздумів тощо.

Варіативні курси правознавчого й громадянознавчого змісту в основній школі виконують роль пропедевтичних курсів та курсів допрофільної підготовки учнів. Це курси: «Живи за правилами» (7–8 кл.); «Вчимося бути громадянами» (8 клас); «Ми – громадяни України» (9 клас).

«Правознавство» як навчальний предмет у старшій школі має на меті формування системного уявлення в учнів про державу та право як основні засоби впорядкування суспільних відносин, вміння використовувати їх у практичному житті.

Цьогоріч у навчальні програми предмета «Правознавство» як рівня стандарту, так і профільного рівня внесено зміни.

Програми посилено освітнім компонентом навчання прав людини відповідно до рекомендацій ОБСЄ щодо впровадження підходу, заснованого на правах людини, до загальної середньої освіти в Україні (соціогуманітарний цикл). Так, у навчальній програмі рівня стандарту у відповідних темах виокремлено питання зі сфери навчання прав людини, а саме: в темі «Особа, суспільство держава» це питання «Покоління прав людини»; у темі «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» це питання «Міжнародні стандарти у галузі прав людини: поняття, акти, що їх закріплюють», а також уведено практичне заняття «Європейський суд з прав людини».

Акцент зроблено на людиноцетричному підході до шкільного правознавства як за рахунок тем із галузі прав людини, так і через уведення відповідних питань, наприклад, «Основоположні та загальні принципи права» (в темі 1 частини 2), «Публічне адміністрування» (в темі 4 частини 3).

В навчальній програмі «Правознавство» (рівень стандарту) зменшено обсяг матеріалу в розділах із теорії держави і права з відповідним відображенням цих змін у державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, переструктуровано зміст окремих тем й уточнено їх назви (наприклад, тема «Загальна характеристика житлового та земельного права»).

Посилено міжкурсові зв’язки між предметами «Правознавство. Практичний курс» (9-й клас) та «Правознавство» (рівень стандарту, 10-й клас) за рахунок вилучення з програми 10-го класу й винесення на повторення (етап актуалізації знань учнів на уроці) правових понять, що вивчалися учнями в 9-му класі, наприклад, у темах щодо права, правовідносин, правопорушення, юридичної відповідальності, окремих галузей права (цивільного, сімейного, трудового, кримінального) тощо.

Посилено практичне спрямування «Правознавства» як рівня стандарту, так і профільного рівня через зменшення питань теоретичного змісту й уведення практичних занять (уроків-юридичних практикумів та занять із визначеною темою). Такі заняття уявляються уроками застосування правових знань, предметних умінь і навичок, де учні індивідуально й взаємодіючи між собою (у малих групах) під керуванням учителя розв’язують юридичні задачі, відтворюють юридичні процедури, опрацьовують джерела права, ґрунтовно характеризують правові явища й процеси тощо. Практичні заняття можуть використовуватися вчителем і для тематичного оцінювання учнів.

Для 10-го класу рівня стандарту таких занять заплановано сім, три з яких є юридичними практикумами й передбачають аналіз правових ситуацій та розв’язання юридичних задач із тих чи інших галузей права, а чотири є тематичними – «Характеристика державного ладу», «Європейський суд з прав людини», «Вибори до органів місцевого самоврядування», «Особливості права власності неповнолітніх».

Кількісне співвідношення типів уроків у предметі «Правознавство» (рівень стандарту) є таким: на уроки вивчення нового матеріалу відведено 70 % урочного часу (24,5 год.), на вступну частину та уроки узагальнення й повторення – 10 % ( 3,5 год.) та на практичні заняття – 20 % (7 год.).

Щодо навчальної програми предмета «Правознавство» профільного рівня, то вона суттєво розвантажена за рахунок вилучення надмірно деталізованих питань практично в усіх розділах і темах програми та редагування вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. У багатьох темах зменшено обсяг змісту, особливо щодо опису й характеристики тих чи інших правових явищ, моделювання учнями правових процесів/процедур тощо.

У навчанні учнів профільних класів правознавства особливу увагу слід приділити практичним заняттям, що пропонуються новою редакцією програми. Їх заплановано 22 – по 11 в 10-му та 11-му класах. Практичні заняття надають учням можливість застосувати правові знання до конкретних ситуацій, удосконалити вміння працювати з нормативно-правовими актами, розвинути комунікативні навички, здійснити професійний вибір тощо. Вчителю правознавства слід ретельно готувати й уроки повторення та узагальнення, пропонуючи учням різноманітні завдання репродуктивного, пізнавального й творчого типу. Таких уроків у програмі 14 – по 7 на кожний рік навчання. Програмою передбачено також резервний час – 3 години в 10-му й 2 години в 11-му класі. Цей час може бути використаний для зустрічей учнів із представниками юридичних професій, державними службовцями, депутатами місцевих рад, для ділових ігор, турнірних боїв чи підбиття підсумків учнівських проектів.

Навчання старшокласників правознавства на профільному рівні забезпечується й варіативними курсами. Суспільна перебудова, політична й соціальна напруга, притаманні сучасному українському суспільству, актуалізують необхідність викладання в старшій школі курсів за вибором учнів громадянознавчого («Основи культури гендерної рівності: ми різні – ми рівні (9–10, 11кл.); «Права людини» (10–11 кл.); «Права людини в Україні» (10–11 кл.); «Основи демократії (громадянська освіта)» (10–11 кл.)); юридичного («Основи відновного правосуддя» (10–11 кл.); «Конституційне право України» (10–11 кл.)), гуманітарного («Досліджуємо гуманітарне право» (10–11 кл.)) та профорієнтаційного спрямування («Світ юридичної професії» (10 кл.).

Правознавчі предмети та варіативні курси мають значний потенціал для національно-патріотичного виховання учнів, їхньої самоідентифікації, становлення активної життєвої позиції.

В умовах російської агресії украй актуальним є вивчення курсу за вибором “Досліджуючи гуманітарне право”, який містить основні положення Міжнародного гуманітарного права. Курс сприяє формуванню в учнів власного ставлення до норм МГП, отриманню ними знань про найбільш поширені способи захисту себе і своїх близьких в неординарних життєвих ситуаціях, пов’язаних з ризиком; розвитку вмінь учнів регулювати власну поведінку в повсякденному житті; вчить визначати межі порушень МГП, формувати вміння оцінювати ситуації насильства з гуманітарної точки зору; попереджувати ескалацію насильства. Школярі мають розуміти причини появи біженців, складнощі їхнього життя тощо.

Для досягнення мети навчання учнів правознавства, виконання закладених у навчальних програмах завдань ефективними є інтерактивні методи як-от аналіз і розв’язання правових ситуацій, «мозковий штурм», робота в малих групах, ситуативне моделювання, дискусія тощо. Систематичне застосування вказаних методів в урочній та позаурочні діяльності учнів сприяє практичній реалізації компетентнісного та діяльнісного підходів у навчанні.

Основою знань є понятійний апарат учнів, тому на уроках правознавства вчитель має приділяти належну увагу його формуванню (через систему пізнавальних завдань, в тому числі й комплексного характеру, наприклад, складання юридичного словничка за статтями закону, виявлення в тексті й пояснення чільних правових понять, завдання на порівняння, побудову графічних організаторів тощо).

Міністерством освіти і науки України спільно з Координатором проектів ОБСЄ в Україні розроблено Шкільний календар прав людини, метою якого є поглиблення знань педагогів з прав людини та зміцнення їхніх умінь і навичок щодо викладання прав людини у шкільному та позашкільному середовищі; надання методичних рекомендацій з правового виховання учнів 1-11 класів, формування їхніх знань з прав людини та підвищення їхньої правової культури. Навчальний посібник призначений для класних керівників, педагогів-організаторів, вихователів груп продовженого дня та ін. У посібнику викладено орієнтовну тематику правознавчих заходів у кожному місяці року для чотирьох вікових категорій – 1-4, 5-7, 8-9 та 10-11 класи. Календар буде розміщено на офіційному сайті Міністерства.

З огляду на обмежені часові рамки вивчення учнями інваріантних правознавчих предметів, слід залучати їх до позаурочних і позашкільних заходів із правової тематики (конкурси, ігри, тематичні тижні), олімпіад з правознавства та турнірів юних правознавців.

Для ефективного навчання правознавства важливими є досконале володіння вчителем змістом правознавчих предметів і курсів, інноваційними підходами до організації навчання, арсеналом активних й інтерактивних методів навчання та стратегією застосування цих методів в навчальному процесі та позаурочній діяльності учнів. Не менш важливою є й самоосвіта вчителя правознавства.

Із метою кваліфікованого викладання правознавства в загальноосвітніх навчальних закладах бажано, щоб правознавчі предмети й курси викладалися в школі одним вчителем.

До проведення уроків з правознавства, активізації роботи з правової освіти учнів слід залучати депутатів місцевих рад, державних службовців місцевих органів виконавчої влади, суддів місцевих судів, представників обласних/районних управлінь юстиції. Їхні знання й досвід практичної роботи сприятимуть підвищенню мотивації й інтересу учнів до правознавства та посилюватимуть профорієнтаційний компонент у навчанні.

Методичні рекомендації на 2017-2018 н.р.

Історія

У 2017/2018 навчальному році чинними будуть оновлені програми для учнів 5 – 9 класів: «Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи», затверджені Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 р. № 804; для учнів 10-11 класів: програми, затверджені наказом Міністерства від 14.07.2016 р. № 826.

Загальноосвітні навчальні заклади можуть також обрати для пілотування програму інтегрованого курсу «Історія: Україна і світ. 10–11 класи».

Програми розміщено на сайті Міністерства освіти і науки України за посиланнями: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programi-5-9-klas-2017.html; http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html

У 2017 р. програми для 5–9 класів були оновлені з урахуванням положень Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» (2016 р.) і результатів громадського обговорення на сайті EdEra. Метою оновлення було запропонувати стратегію прогресу в навчанні через формування предметних умінь і визначених Концепцією ключових компетентностей. Для цього програми перебудовано на основі результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів як сукупності знаннєвого, смислового і діяльнісного компонентів. Зміст історичної освіти в оновлених програмах виступає не як самоціль, а як інструмент для досягнення результатів, що забезпечують формування життєво важливих навичок.

Оновлене формулювання мети загальної історичної освіти і компетентнісний потенціал предмета викладено в пояснювальній записці до програм. При організації навчальної діяльності вчитель має дбати насамперед про розвиток історичного мислення учнів. Вимоги щодо знання фактологічного матеріалу (дат, імен, подій, термінів) підпорядковано формуванню низки життєво важливих компетенцій. Вилучено обов’язкові теми практичних занять, які обмежували самостійність учителя в доборі джерельного матеріалу, методів і прийомів навчання. Натомість запропоновано орієнтовну тематику практичних і творчих робіт із зазначенням, що вони є невід’ємною частиною навчання історії в сучасній школі і можуть відбуватися в різних формах, зокрема практичних (лабораторно-практичних) занять.

Напрям для оновлення програм задавали інтегровані надпредметні змістові лінії «Екологічна безпека та сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров’я і безпека», «Підприємливість та фінансова грамотність». Ці змістові лінії відображають провідні соціально й особистісно значущі ідеї, що послідовно розкриваються у процесі навчання і виховання учнів; інтегровані змістові лінії співвідносяться з ключовими компетентностями, опанування яких забезпечує формування ціннісних і світоглядних орієнтацій учня, що визначають його поведінку в життєвих ситуаціях.

Програми передбачають реалізацію й міжпредметних змістових ліній. Змістова лінія «Культурна самосвідомість» спрямована на розвиток школяра як особистості, яка розуміє роль культури у формуванні мислення, усвідомлює зміни різних культур упродовж історії, має уявлення про різноманіття культур та їх особливості, цінує свою культуру і культурну багатоманітність світу. Під час вивчення питань, що належать до змістової лінії «Інформаційне середовище», головною метою є зростання учня як людини, яка сприймає і розуміє навколишнє інформаційне середовище, здатна його критично аналізувати, а також діяти в ньому відповідно до своїх цілей і усталеної в суспільстві комунікативної етики. Змістова лінія «Цінності й моральність» спрямована на формування учня як морально повноцінної людини, яка знає загальновизнані правила поведінки, дотримується їх у школі і поза школою, не байдужа до нехтування ними і за потреби реагує на це відповідно до можливостей.

Ефективній реалізації міжпредметних змістових ліній сприятимуть внесені у програми відомості про можливі в межах кожної теми міжпредметні зв’язки. Навчання по змістових лініях реалізується через актуалізацію відповідних знаннєвих, діяльнісних і оцінно-ціннісних компонентів, творчу роботу при міжпредметній і внутрішньопредметній інтеграції, позакласну роботу й роботу гуртків за інтересами, участь у загальнонаціональних учнівських конкурсах.

Концепція реформування середньої освіти й оновлені навчальні програми орієнтують учасників освітнього процесу на результат. У зв’язку з цим учителеві надано широкі можливості самостійно планувати навчальну роботу з учнями як за змістом, так і за видами. Орієнтуючись на результати навчально-пізнавальної діяльності (що акцентують на зв’язку знаннєвого, смислового і діяльнісного компонентів), учитель має самостійно розподілити навчальний час за розділами програм. При тому потрібно подбати про збереження повноти завдань розділу, визначених як очікувані результати навчання.

Перелік історичних сюжетів у змісті кожного розділу програми не розділено на окремі заняття. Тому формулювання тематики уроків у межах розділів є також компетенцією вчителя. Формулюючи назву теми і перелік питань до кожного заняття, учителеві слід враховувати наявні в школі умови організації навчального процесу, пізнавальні інтереси й можливості учнів класу, а також власне бачення змісту розділу та підходів до його викладання.

Обов’язковою складовою кожного розділу програми є практичні роботи. Вони можуть бути як окремими вправами на частині уроку, так і спеціальними лабораторно-практичними заняттями. Учитель самостійно визначає форму, зміст і тривалість практичних робіт, орієнтуючись на визначені в розділах програми результати навчально-пізнавальної діяльності та подані до кожного з них орієнтовні завдання. Запропоновані в програмі завдання для практичних і творчих робіт (а в деяких випадках – ще й рекомендований перелік історичних подій, об’єктів і джерел для організації навчальної роботи) не обмежують право вчителя на вибір чи залучення інших джерел і пізнавальних завдань, диференціацію завдань за рівнем складності, виконання учнями практичних робіт не лише в класі, а й удома (з презентацією результатів на занятті).

Для підвищення ефективності навчання (зокрема доцільного розподілу навчального часу) рекомендуємо синхронізувати вивчення історії України та всесвітньої історії. В оновлених програмах для 7–9 класів рекомендовану послідовність роботи над проблематикою історії України та всесвітньої історії за розділами наведено в таблиці наприкінці пояснювальної записки, а також у записках перед програмою для кожного конкретного класу. У програмах для 10–11 класів учитель може визначити послідовність такої роботи самостійно. Синхронізація вивчення історії України і всесвітньої історії – один зі способів забезпечити баланс між обсягом навчальних цілей у їх часовому вимірі та обсягом виділеного на вивчення цих предметів навчального часу.

У змістовому плані програми для 7–9 класів суттєво «розвантажено». Відібрано відповідні до віку учнів навчальні досягнення, частину з них сформульовано заново, декілька тем об’єднано. Відтак учні зможуть здобути знання (базові відомості), розуміння (ключові ідеї/поняття) і вміння (тобто дії, що забезпечують систематизацію, застосування й поглиблення знань і розумінь) на основі опрацювання менших обсягів інформації. Зміст програми інтегрованого курсу для 6 класу переформатовано на основі цивілізаційного підходу до розуміння історії стародавнього світу, що дало змогу інтегрувати навчальний матеріал навколо поняття європейської цивілізації, формування якої розгорталося й на теренах України.

Програма «Вступ до історії» для учнів 5 класу створена так, щоб найкраще врахувати призначення пропедевтичного навчання: підготувати школярів до сприйняття історії як важливої складової інтелектуального життя сучасного суспільства. Головні завдання цього курсу: а) формування уявлень і початкових знань учнів про історію як галузь людських знань, як науку, що має свій предмет вивчення і свої методи дослідження; б) розвиток у школярів інтересу до предмета та мотивації до його вивчення; в) формування первинних уявлень про структуру і зміст історії України. «Вступ до історії» укладено так, аби в навчальній роботі вчитель міг надалі використовувати наявні підручники і водночас мав можливість залучати інформацію з інших джерел. Учителеві надано широкі можливості для самостійного наповнення навчальної роботи змістом відповідно до національного і локального вимірів, для вибору форм і методів роботи. За потреби він може навіть змінити порядок розділів програми, використовувати як пряму, так і зворотну хронологію, планувати вивчення інших (не тільки визначених у програмі) історичних осіб, подій, пам’яток з акцентом на історії України.

У зв’язку з внесеними в навчальні програми змінами наголошуємо, що вчитель здійснює календарне і поурочне планування в довільній формі (у друкованому або електронному вигляді). Він самостійно визначає формат, обсяг, структуру, зміст і оформлення календарних планів і поурочних планів-конспектів. Академічна свобода вчителя так само передбачає вільний вибір форм організації навчально-виховного процесу, способів навчальної взаємодії, методів, прийомів і засобів реалізації змісту освіти.

Учитель може дотримуватися пропонованої програмами стратегії навчання історії або вибудувати власний алгоритм роботи з учнями конкретного класу, зокрема, акцентувати на певних навчальних цілях, змістових елементах, змінити послідовність вивчення матеріалу в межах розділів, додати матеріал з історії рідного краю, доповнити тематику практичних і творчих робіт тощо. Ці зміни вчитель повинен відобразити в робочій програмі, яку може укласти за зразком програм, що затверджені Міністерством. Перепланування допустиме за умови збереження вчителем орієнтації на вимоги чинних програм щодо очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Створена вчителем робоча програма набуває чинності після розгляду педагогічною радою і затвердженням керівником навчального закладу.

У 2017/2018 навчальному році загальноосвітні навчальні заклади можуть долучитися до пілотування в десятих класах інтегрованого курсу «Історія: Україна і світ». Для цього потрібні згода учнів та їхніх батьків, відповідне рішення педагогічної ради навчального закладу, а також затвердження навчального плану школи (якщо це передбачено) відповідним органом управління освітою.

Викладання у шкільних навчальних курсах з історії проблематики геноцидів, вчинених у ХХ столітті сталінським і гітлерівським режимами – Голодомору 1932 – 1933 рр., Голокосту, Депортації кримськотатарського народу – має проводитись з перспективи виховання в учнів/учениць поваги до людських цінностей та формування ключових освітніх компетентностей – передусім соціальної та громадянської, ініціативності.

Ураховуючи наближення 85-х роковин Голодомору 1932 – 1933 рр. – геноциду українського народу, особливу увагу слід приділити набуттю учнями/ученицями конкретно-історичних знань та осмисленню

обставин виникнення, перебігу та наслідків сталінської політики творення голоду. При цьому історія трагедії українського народу має вписуватися в ширший історичний та порівняльний аспекти. Важливим є також поєднання класних та позакласних заходів для активізації потенціалу педагогіки партнерства, поєднання зусиль вчителів-батьків-дітей для кращого осмислення й передачі пам’яті про голод-геноцид з погляду виховання усвідомлення цінності власної держави, демократичних свобод, а також соціальної активності та відповідальності.

У поточному навчальному році загальноосвітні навчальні заклади можуть обрати для пілотування програму курсу за вибором для учнів 10 класу «Голодомор 1932 – 1933 років в Україні: історія, уроки на майбутнє», схвалену Міністерством. Навчальні заклади у 2017/2018 р. також можуть долучитися до Всеукраїнського конкурсу учнівських робіт імені Лідії Коваленко і Володимира Маняка, що буде проведено Українським науково-дослідним та освітнім центром вивчення Голодомору (HREC in Ukraine) у співпраці з Міністерством освіти і науки України, за підтримки Науково-освітнього консорціуму вивчення Голодомору (HREC) при Канадському інституті українських студій Альбертського університету.

Правознавство

У цьому начальному році чинними є такі програми: для 9-го класу «Навчальна програма з основ правознавства», для 10-го класу – «Правознавство» (рівень стандарту) ( 35 год.); для 10-11-х профільних класів – «Правознавство» (профільний рівень) (105 год.) зі змінами, внесеними в 2016 році. Програми названих предметів інваріантної частини навчальних планів розміщені на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України www.mon.gov.ua, видані окремими брошурами та опубліковані у фахових виданнях.

Програма курсу з правознавства спрямована на отримання знань, навичок, ставлень і ціннісних орієнтацій, необхідних людині для ефективного соціального функціонування, реалізації її життєвих цілей і завдань, забезпечення умов для формування елементів правової культури, правових орієнтирів та правомірної поведінки учнів.

У процесі вивчення курсу важливим є оволодіння учнями практично значущими для них знаннями та розуміннями, застосування найважливіших понять і термінів, розвиток у школярів/школярок навичок діяти у різноманітних життєвих ситуаціях, уміння аналізувати з правової точки зору явища та ситуації суспільного і повсякденного життя, використовувати правові знання та навички для реалізації та захисту своїх прав та формування активної громадянської позиції.

Під час вивчення правознавства особливу увагу варто приділити правам людини як наскрізному компоненту усіх навчальних дисциплін.

Відповідно до Керівних принципів освіти в галузі прав людини для систем середньої школи[1], розроблених Бюро демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ БДІПЛ) основні компетенції в галузі прав людини для учнів середніх шкіл включають такі основні елементи:

знання і розуміння (філософія прав людини, принципи прав людини і прав дитини, міжнародні стандарти, дотримання прав людини);

ставлення і цінності (повага до себе та інших, критичне мислення, толерантність тощо);

навички та поведінка (відстоювання прав людини тощо).

Під час викладання правознавства варто також звернути увагу на рекомендації Координатора проектів ОБСЄ в Украйні щодо запровадження підходу, заснованого на правах людини, до загальної середньої освіти в Україні (соціогуманітарний цикл). У результаті посилення освітнього компоненту з прав людини, засвоєння учнями/ученицями знань і розуміння принципів прав людини надасть можливість користуватися своїми правами і реалізовувати їх, а також поважати і відстоювати права інших.

Найефективнішим методом у засвоєнні принципів та норм права, прав людини є пояснювально-ілюстративний (учитель/учителька надає інформацію за допомогою різноманітних дидактичних засобів, а учні/учениці сприймають, осмислюють та запам'ятовують). Для опанування уміннями та навичками найпридатнішим є репродуктивний метод, який полягає у виконанні вправ на повторення знань або дій у стандартних повторюваних умовах.

Досвід творчої діяльності можна набути внаслідок застосування проблемних методів навчання (проблемний виклад, частково-пошуковий, дослідницький), що передбачають розв'язування проблемних правових задач від максимальної участі учителя/учительки до мінімальної. Розв'язування правових проблемних задач має на меті узгодження різноманітних прав суб'єктів взаємодії та вибудовування ієрархії їхньої важливості тощо. Засвоєння цінностей відбувається внаслідок осмислення (рефлексії) розв'язків проблемних задач, тобто для прищеплення цінностей також використовуються проблемні методи навчання.

Таким чином, процес навчання правознавства повинен бути спрямований на ознайомлення учнів/учениць із принципами та нормами права; виконання вправ на застосування принципів та норм права у стандартних ситуаціях (тактичне навчання); згодом розв'язування правових проблемних задач (стратегічне навчання – конструювання методів вирішення проблем); завершуватися навчання повинно рефлексією розв'язків, тобто прищепленням цінностей шляхом засвоєння уроків із розв'язування проблемних задач (усвідомлення важливості тих чи тих ідей).

Окремою структурною складовою програм є практичні заняття (уроки), які включені до програм упродовж вивчення певного правознавчого змісту. Кожне практичне заняття є тематичним і має певне змістове наповнення відповідно до контексту конкретної теми. Програма передбачає також уроки-узагальнення до розділів курсу та підсумкові уроки до курсу. На цих уроках учні/учениці за допомогою вчителя/вчительки мають можливість систематизувати та узагальнити вивчене, відрефлексувати процес навчання, реалізувати міжпредметні зв’язки.

Ураховуючи важливість прав людини як наскрізного компонента усього освітнього процесу, особливу увагу потрібно приділити ознайомленню учнів/учениць із Міжнародним біллем прав людини, що складається із Загальної декларації прав людини (1948), Міжнародного пакта про громадянські і політичні права (1966) і Міжнародного пакта про соціальні, економічні і культурні права (1966). Також важливо передбачити практичні заняття щодо застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950) та обов’язковості практики Європейського суду з прав людини в Україні. Окремо варто ознайомити учнів/учениць із Конвенцією ООН про права дитини (1989)

Практичні заняття за методикою проведення можуть бути різноманітними: неімітаційні (дискусії, екскурсії, виїзні заняття), імітаційні неігрові (аналіз конкретних ситуацій або документації), імітаційні ділові, рольові ігри, ігрове проектування тощо.

Одним із різновидів практичної роботи є дослідні практичні роботи. Приміром, складання позову про відшкодування моральної шкоди, складання позову про стягнення аліментів, складання шлюбного договору тощо.

Використання на уроках практичних завдань передбачає не тільки підвищення рівня знань учнів за рахунок активізації їхньої навчально-пізнавальної діяльності, а й сприяє розвитку їхніх творчих здібностей та формуванню практичних компетенцій.

Серед навчальних ресурсів для проведення практичних завдань, зокрема з акцентом на права людини, варто використовувати напрацювання міжнародних організацій, таких як ООН, Рада Європи та ОБСЄ, які містяться у відкритому електронному доступі у мережі Інтернет.

Також слід пам’ятати про законодавчі зміни, що стосуються конституційно-правового та галузевого регулювання суспільних відносин. За період 2016-2017 н.р. Верховною Радою України було прийнято низку законів, які повинні бути враховані при викладанні правознавства: „Про внесення зміни до статті 42 Кодексу законів про працю України щодо захисту трудових прав працівників” від 06.04.2017 № 2005-VIII, „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” від 05.04.2017 № 1999-VIII, „Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу старости села, селища” від 09.02.2017 №1848-VIII, „Про Вищу раду правосуддя” від 21.12.2016 № 1798-VIII, „Про споживче кредитування” від 15.11.2016 № 1734-VIII.

Варіативні курси правознавчого й громадянознавчого змісту в основній школі виконують роль пропедевтичних курсів та курсів до профільної підготовки учнів. Це «Живи за правилами» (7–8 кл.); «Вчимося бути громадянами» (8 клас); «Ми – громадяни України» (9 клас).

Варіативні курси правознавчого й громадянознавчого змісту в основній школі виконують роль пропедевтичних курсів та курсів допрофільної підготовки учнів. Це «Живи за правилами» (7–8 кл.); «Вчимося бути громадянами» (8 клас); «Ми – громадяни України» (9 клас).

Філософсько-світоглядні дисципліни

У контексті російської інформаційної агресії особливе місце в нашому суспільстві посідає медіаграмотність.

З 2015 року відбувається методологічне та кваліфікаційне забезпеченню процесу упровадження медіаграмотності та методик критичного мислення до викладання суспільних дисциплін у середній загальноосвітній школі. Посібник «Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін та електронний посібник для вчителя «Медіаграмотність та критичне мислення на уроках суспільствознавства» сприятиме набуттю медіаграмотності та навичок критичного мислення старшокласниками під час вивчення курсу «Людина і світ» та інших суспільствознавчих курсів. На базі онлайн-бібліотеки з медіаосвіти АУП з вересня 2013 є портал «Медіаосвіта та медіаграмотність» (http://www.medialiteracy.org.ua/), у тому числі з відеоархівом, з метою створення інтерактивної платформи для спілкування медіапедагогів, задля сприяння відкритості та публічності процесів у медіаосвітньому середовищі.

На порталі розміщуються новини медіаосвіти, поповнюється електронна бібліотека, календар подій, плани уроків, презентації тощо).

Одним з важливих напрямів освіти є розвиток толерантності й порозуміння в Україні через міжкультурну освіту, запровадження інноваційних практик роботи з формування соціальної компетентності дитини починаючи з дошкільних навчальних закладів, в початковій школі та під час виховних годинах в середній та старшій школі. Рекомендуємо інтегровану програму з міжкультурної освіти «Культура добросусідства».

У 2017/2018 навчальному році загальноосвітні навчальні заклади можуть долучитися до пілотування в десятих класах інтегрованого курсу «Громадянська освіта». Для цього потрібні згода учнів та їхніх батьків, відповідне рішення педагогічної ради навчального закладу, а також затвердження навчального плану школи (якщо це передбачено) відповідним органом управління освітою.

Методичні рекомендації на 2018-2019 н.р.

Додаток
до листа Міністерства
освіти і науки України
від 03. 07. 2018 р. № 1/9-415

Методичні рекомендації щодо викладання історії у 2018/2019 навчальному році

У 2018/2019 навчальному році чинними є такі навчальні програми:

для учнів 5 – 9 класів: «Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи», затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 р. № 804; для учнів 11 класів: «Історія України. Всесвітня історія», затверджені наказом Міністерства від 14.07.2016 р. № 826.

Програми розміщено на сайті Міністерства освіти і науки України за покликаннями:

http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programi-5-9-klas-2017.html;

http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html.

Учні 10 класів будуть навчатись за новими програмами. Міністерством рекомендовано для вивчення інтегрований курс «Історія: Україна і світ», а також 2 окремі кури “Історія України” та “Всесвітня історія”.

Для підвищення результативності навчання пропонуємо синхронізувати вивчення історії України та всесвітньої історії в тих класах, де всесвітня історія та історія України вивчаються паралельно (7 – 11). Рекомендовану послідовність вивчення історії України та всесвітньої історії за розділами наведено у програмах. Проте вчитель може організувати вивчення учнями програмного матеріалу зазначених курсів як послідовно, так і паралельно. Методичні структури не уповноважені регламентувати розподіл учителем навчальних годин у межах тем.

У системі шкільної історичної освіти, що склалася за роки незалежності, у п’ятому класі традиційно викладається пропедевтичний курс історії.

Пропедевтичний характер курсу 5 класу визначає принципи відбору змісту та стилістичні особливості його викладу відповідно до програми. Його зміст спрямовано на досягнення загальної мети шкільної історичної освіти: формування в учнів самоідентичності та почуття власної гідності на основі осмислення соціального й морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті загального історичного процесу.

Беручи до уваги вікові особливості пізнавальної діяльності дітей 10 – 11 років, в учнів маємо формувати первинні поняття та уявлення про розвиток, предмет вивчення й суспільну роль історії як науки і як живої пам’яті про життя людей у минулому. Учні мають також опанувати на початковому рівні (уміти оперувати) значною кількістю історичних термінів. Зрозуміло, що успішних результатів у навчанні історії можна досягти за умови опанування учнями вміння й навичок опрацювання навчального історичного матеріалу, тому саме це є предметом спеціального відпрацювання на уроках курсу. Передбачається також ознайомлення дітей з історичними джерелами різних типів – як писемними, так і речовими, включаючи пам’ятки культури, що формують навколишнє історичне середовище.

Принципове значення для організації навчання історії в 5 класі мають активні та інтерактивні методи. Передумовою активного навчання є чергування різних форм діяльності учнів. Наприклад, працюючи з текстом, учні можуть шукати відповідь на запитання, добирати коментарі до ілюстрацій, складати план, порівнювати текст з ілюстраціями та картами, знаходити нові слова та витлумачувати їх за інструкціями підручника.

Основним методом опрацювання змісту є коментоване читання учнів по черзі (ланцюжком), що супроводжується постановкою запитань до тексту та відповідями на них або виділенням у тексті головного (основних думок). Роль учителя – організувати бесіду навколо питань, що вивчаються в контексті теми чи розділу.

Роботу з підручником можна чергувати з коротким викладом (розповіддю) вчителя, роботою із зошитом. З огляду на вікові особливості п’ятикласників розповідь учителя (не більше ніж 5–10 хв.) не повинна бути лекцією, а уроки жодною мірою не повинні зводитися тільки до читання й переказування тексту підручника. Немає потреби переповідати той матеріал, що викладений у підручнику, як і не потрібно ускладнювати виклад додатковою інформацією. Слово вчителя має бути образним та емоційним, воно повинно апелювати до особистісного досвіду п’ятикласників.

З-поміж методів навчання заслуговують на увагу ігрові форми. Під час вивчення курсу може йтися як про створення окремих, епізодичних ігрових ситуацій, так і про застосування ігрових моделей навчання. Варто ширше використовувати урок-екскурсію, наприклад, до місцевого музею чи історичної пам’ятки. Доречними є ігри-подорожі чи ігри-дослідження, які можна сконцентрувати в часі, обмеживши однією темою або й одним уроком.

Інтегрований курс «Історія: Україна і світ»

Програма інтегрованого курсу «Історія: Україна і світ», що запроваджується в 2018 р. для 10-го класів закладів загальної середньої освіти, спрямована на формування розумінь і вмінь інтерпретувати історію України як частину світового культурного, економічного та політичного простору. Змістове наповнення предмета базується на засадах громадянської спрямованості, людиноцентризму, україноцентризму, націєтворення, європейськості. Проблематику історії України (що повинна становити дві третини змістового наповнення) вмонтовано у світовий, насамперед європейський історичний контекст і водночас показано, як вона цей контекст творить. Програма акцентує увагу на взаємодії української та світової історії, а також на складних викликах, які з’являлися перед тогочасними державами, націями і людьми.

Програма охоплює основні події, явища і процеси, які визначали історію України і світу в 1914–1945 рр. Це один з найдраматичніших періодів у світовій історії, адже своєрідним його обрамленням стали дві світові війни. Відповідно до навчальної програми цей період вивчається за такими розділами: «Перша світова війна», «Соціальні й національні революції в Європі. Українська революція», «Облаштування повоєнного світу: між демократією й авторитаризмом», «Тоталітарні режими як виклик людству», «Україна і світ напередодні Другої світової війни. Початок війни», «Друга світова війна: перебіг і результати». Рекомендується, аби роботі з цими широкими темами передували (на початку навчального року) вступні заняття, які сформують в учнів/учениць початкові уявлення про ключові явища і процеси історичного періоду, дадуть змогу розпізнати головні тенденції розвитку українського і європейських суспільств у той час.

Програма орієнтує учасників освітнього процесу на результативну діяльність. Очікувані результати навчально-пізнавальної роботи описані як завдання, виконання яких учні повинні продемонструвати (назвати, описати, охарактеризувати, зробити підбірку, систематизувати тощо). Умовою досягнення результатів, що пов’язані з осмисленням ключових історичних явищ, оцінкою діяльності історичних осіб, є дослідницько-пошукова і творча робота. Програма, зокрема, спонукає школярів до занять біографістикою, творення психологічних портретів історичних особистостей, а відтак до розуміння сутності історії. До кожної теми подано орієнтовну тематику практичних занять, навчальних проектів і/або есе. Проекти й есе можуть виконуватися за вибором як учителя, так і учнів, як у класі, так і вдома, але з обов’язковим обговоренням результатів на уроці. Учитель/учителька має оцінити, насамперед, уміння учнів виконувати подібні завдання, бо переліки фактів завжди будуть неповними, а судження учнів матимуть різний рівень узагальнення.

Передбачено можливості для вчителя/вчительки самостійно планувати навчальну роботу з учнями: вибудувати власний алгоритм роботи з учнями/ученицями, зокрема акцентувати на певних навчальних цілях, змістових елементах, розширювати коло історичних діячів, змінювати послідовність вивчення матеріалу в межах розділів, додавати матеріал з історії рідного краю, доповнювати тематику практичних занять, творчих робіт. Для практичного заняття, проекту, есе учитель/учителька може обрати іншу тему, розробити пізнавальні завдання, що ґрунтуються на самостійно підібраній джерельній базі. Пропоновані учням/ученицям завдання мають бути аналітичними, зорієнтованими на визначені у відповідному розділі Програми очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності, сприяти освоєнню учнями ключових компетентностей, формувати розуміння зв’язку між вивченим матеріалом і сучасністю.

У програмі немає розподілу навчальних годин за розділами. У межах загальної річної кількості годин учитель/учителька самостійно визначає час для роботи над кожним розділом програми, дбаючи при тому про досягнення учнями/ученицями повноти завдань, що визначені як очікувані результати учіння. Слід врахувати, що Програма спрямована на те, щоб учні/учениці могли досягати навчальних цілей на основі опрацювання менших обсягів інформації (за рахунок внутрішньої й зовнішньої інтеграції). Плануючи курс, доцільно визначити цілі (очікувані результати учіння) та виділити навчальний час (у межах уроку, окремими уроками) на вивчення історії рідного краю.

У програмах з історії України та всесвітньої історії для 10-11 класів передбачено виконання практичних робіт, навчальних проектів та написання есе. Виконання рекомендованих видів робіт спрямоване на формування предметних компетентностей, розвиток творчо-пошукових умінь і навичок. Для досягнення цієї мети та раціонального використання навчального часу вчитель/вчителька обирає запропоновані види робіт з розрахунку не більше двох видів робіт під час вивчення навчального розділу. Водночас, учитель/учителька на власний розсуд можуть обирати/ змінювати/ корегувати/ доповнювати як назви тем цих видів робіт, так і їх кількість.

Під час оцінювання есе варто врахувати дотримання структури цього типу тексту, вміння учня логічно викласти та аргументувати власні думки щодо запропонованої теми, навівши приклади з кількох джерел. Під час оцінювання начальних проектів слід звернути увагу на повноту висвітлення та логічність викладення змісту теми проекту; оформлення результатів дослідження та якість їх представлення, внеску кожного з учасників проекту.

У 2018-2019 роках відзначатимуться 100 – річчя Української революції: зокрема ювілей Української Держави гетьмана Павла Скоропадського (УД) та Директорії УНР під проводом Симона Петлюри. Важливим для освітніх установ є не протиставляти ці форми українського державного будівництва, а подавати їх як різні варіанти української державності. Попри недоліки державного будівництва у цих роках, ззначені державні утворення, що різнилися методами і соціальною базою підтримки, є рівноважливими формами української державності: консервативної і соціалістичної. У Державі П. Скоропадського соціальною базою була землевласницька дідична верства та підприємці, в Директорії УНР – середній і дрібний земельний власник – селянин, українське робітництво.

УД та Директорія УНР має протиставлятися т.зв соціалістичній УСРР, яка була маріонетковою (фейковою) державою більшовицької Російської Федерації. Остання, окупувавши території України встановила колоніального типу режим, який цілком був залежний від російської \ більшовицької влади з Москви.

Листопад 2018 р. – сторіччя заснування українського держави на західній Україні. Західно – Українська Народна Республіка заснована була після розвалу Австро-Угорської монархії у листопаді 1918 року. У січні 1919 р. сталося об’єднання Східної і Західної України в єдину соборну державу.

У 2018 р. виповнюється 100 років від дня заснування Української академії наук (УАН). Ця дата має не лише важливе культурне, але й громадсько-політичне значення. УАН постала за часів гетьманування Павла Скоропадського, але сама установа стала можливою завдяки багаторічній діяльності видатного історика Михайла Грушевського, який очоливши Наукове товариство ім. Т.Шевченка, фактично почав створення національної академії наук. Проміжною стадією було створення у 1906-1907 роках Українського наукового товариства у Києві (УНТ). Утворення УАН стало свідченням цивілізаційних прагнень українського народу стати частиною європейського світу. УАН ставило за мету не лише розвиток національної науки, але й виховання свідомого українського громадянина.

1918 рік – час постання перших національних вищих навчальних закладів на Наддніпрянщині: Українського державного університету в Києві і Кам’янці, а також історико – філологічного факультету майбутнього Полтавського українського університету.

На межі 1918 – 1919 років постав за наказом головного отаману Директорії УНР Український національний хор під орудою Олександра Кошиця. Перша закордонна мандрівка українських співаків була здійснена до країн Європи, Північної та Південної Америки. Ця подорож ставила за мету пропаганду культурою ідей української державності. Виконання знаменитого «Щедрику» Миколи Леонтовича призвело до того, що ця пісня стала однією з найпопулярніших мелодій світу, широко використовуваною навіть в голівудських американських фільмах.

Формуючи в учнів історичну свідомість на основі аналізу уроків минулого, важливо звернути увагу на те, що на українських теренах у ХХ столітті відбулись трагічні події, які визнані геноцидами: Голодомор українського народу, Голокост, депортація кримських татар та інших народів Криму.

24 листопада 2018 р. (традиційно – у четверту суботу листопада) в Україні відзначається День пам’яті жертв Голодоморів та політичних репресій в Україні .

Відзначаючи 85-і роковини Голодомору 1932 – 1933 рр. – геноциду українського народу, особливу увагу слід приділити набуттю учнями/ученицями конкретно-історичних знань та осмисленню обставин виникнення, перебігу та наслідків сталінської політики творення голоду. Необхідно виокремлювати соціально-фізіологічне явище «голод» від поняття і явища «Голодомор». Термін і явище «голод» вказують на кількісне (відсутність наявності їжі протягом певного терміну) і якісне голодування людського організму (нестача білків, жирів, вуглеводів, відтак калорій). Голод і Голодомор стосовно 1932 – 1933 рр. вирізняються. Вони не є тотожні. Голодомор – це не смерть від голоду, а історична форма застосування терору голодом, тобто штучно організованого голоду в Україні. Він є геноцидом проти цивільного населення у мирний час. Тому маємо завжди використовувати визначення «Голодомор 1932 – 1933 рр. в Україні», тобто вид злочину, роки та місце його скоєння.

Історично та юридично хибним є застосування поняття «український геноцид», яке у такому лінгвістичному поєднанні вказує на участь українців у його скоєнні. Правильно писати і говорити – «геноцид українців», « геноцид українського народу».

Помилковим є розмежування явищ «голод» і «Голодомор» у їх хронологічних рамках 1932 – 1933 рр. Голодомор не є вищою фазою голоду, а історичним, меморіальним і юридичним терміном, який відповідає ознакам геноциду. Закон України від 28 листопада 2006 р. зафіксував хронологічні рамки Голодомору в Україні, тому вони не підлягають ревізії. Вони набули сталості в історіографії.

Неологізми «загальносоюзний голод», «спільна трагедія радянського народу» суперечать самому тлумаченню фізіологічного голоду, заперечують Голодомор – геноцид. Якщо був загальносоюзний голод, то який регіон СРСР став його епіцентром, адже у першій половині 1932 р. голоду на території РСФРР не було.

Неможливо розділяти Голодомор 1932 – 1933 рр. на «голод у 1932 р.» та «Голодомор 1933 р.», як це інколи трапляється у підручниках та працях окремих істориків. Зазначений поділ не відповідає реальним подіям першої половини 1932 р., коли виникли термін «штучний голод», а ним було охоплено більше третини районів УСРР з виразними ознаками масової смертності, випадками людоїдства.

Викладаючи тему Голодомору, важливо пояснити учням, що його жертвами є померлі та фізично постраждалі. Тому жертвами Голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні були 25,5 млн селян, з яких понад 7 млн померлих та ненароджених. Українські демографи у 1930-х рр. прогнозували збільшення населення в УСРР на січень 1937 р. до 35,6 млн осіб, а перепис зафіксував 27,9 млн осіб, відтак втрати становлять 7,7 млн осіб. Вони є жертвами Голодомору.

Важливим є також поєднання класних та позакласних заходів для активізації потенціалу педагогіки партнерства, поєднання зусиль вчителів-батьків-дітей для кращого осмислення й передачі пам’яті про голод-геноцид з погляду виховання усвідомлення цінності власної держави, демократичних свобод, а також соціальної активності та відповідальності.

Навчальні заклади у 2018/2019 році можуть долучитися до Всеукраїнського конкурсу учнівських робіт імені Лідії Коваленко і Володимира Маняка. Його проводитиме Інститут історії України НАН України у співпраці з Міністерством освіти і науки України, за підтримки Науково-освітнього консорціуму вивчення Голодомору (HREC) при Канадському інституті українських студій Альбертського університету.

29 вересня 2018 р. в Україні відзначатиметься День пам’яті жертв Бабиного Яру, який став символом Голокосту та інших злочинів нацизму на окупованій території України та Східної Європи (за два дні 29 та 30 вересня 1941 р. у Бабиному Ярі, урочищі на північно-західній околиці Києва, розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Тут же нацисти розстрілювали ромів, радянських військовополонених, українських націоналістів та інших «ворогів рейху»).

27 січня 2019 р. в Україні та світі, відповідно до Резолюції Генеральної асамблеї ООН 2012 року, відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту (саме в цей день у 1945 р. війська 1-го Українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц (у м. Освенцим), який став символом Голокосту та інших нацистських злочинів).

Вивчення історії Голокосту здійснюється, за рекомендаціями Ради Європи та інших міжнародних організацій, як складова української, європейської та світової історії. Це забезпечується на уроках з історії України та всесвітньої історії, а також у позакласній та позашкільній роботі. Зокрема, Міністерством освіти і науки України затверджені Програми для факультативних, спеціальних курсів, курсів за вибором з історії Голокосту.

У рамках реалізації спільного проекту Яд Вашем та Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» за підтримки Міністерства освіти і науки України «Вивчення Голокосту для формування атмосфери толерантності» вчителі, методисти, а також учні закладів загальної середньої освіти можуть брати участь у всеукраїнських та міжнародних семінарах з історії Голокосту; пересувних (мобільних) освітньо-музейних виставках; конкурсах творчих робіт «Уроки війни та Голокосту – уроки толерантності»; міжнародних молодіжних проектах «Ковчег», «Оливкове дерево» та інших. Додаткова інформація щодо зазначених заходів міститься на сайті Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума».

Все більшу популярність набувають освітні програми і конкурси, що реалізуються Міністерством освіти і науки України спільно з Українським науково-дослідним та освітнім центром вивчення Голодомору.

18 травня 2019 р., як і в попередні роки, вшановуватимуть пам’ять жертв депортації кримських татар (18 травня 1944 року розпочалася радянська операція з депортації кримських татар), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу.

З метою набуття школярами історичної та інших компетентностей, відповідно до державних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів, окремою структурною складовою програми вперше стають спеціальні уроки – практичні заняття. Практичні заняття з історії відрізняються від практичних та лабораторних робіт з природничих предметів. Такі заняття в курсі історії мають подвійну мету: по-перше, вони є способом вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел; по-друге, – важливим засобом формування предметних умінь і навичок учнів. Кожне із пропонованих практичних занять присвячується певній темі. Урок має описану вище структуру, проте передбачає переважно самостійну роботу учнів – індивідуальну чи групову – над окремими питаннями теми із використанням різноманітних джерел знань (підручників, де вміщені необхідні відповідно до теми історичні джерела різного виду, включаючи як текстові, так і візуальні, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурсів, фондів музеїв, місцевих історичних пам’яток, що оглянуті учнями).

Під час практичного заняття вчитель виступає як консультант у процесі самостійної роботи учнів, надаючи їм необхідну допомогу відповідно до віку та пізнавальних можливостей. Матеріали до практичних занять та методичні рекомендації з організації пізнавальної діяльності учнів мають бути подані в підручниках. Питання порядку проведення практичних занять та оцінювання їхніх результатів залишається в компетенції вчителя.

Додаток

до листа Міністерства

освіти і науки України

від 03. 07. 2018 р. № 1/9-415

Методичні рекомендації щодо викладання правознавства у 2018/2019 навчальному році

У 2018-2019 начальному році чинними є такі програми: для 9-го класу «Навчальна програма з основ правознавства», для 10-11-х профільних класів – «Правознавство» (профільний рівень). Програми названих предметів розміщені на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України www.mon.gov.ua, видані окремими брошурами та опубліковані у фахових виданнях.

У процесі вивчення курсу важливим є оволодіння учнями практично значущими для них знаннями та розуміннями, застосування найважливіших понять і термінів, розвиток у школярів/школярок навичок діяти в різноманітних життєвих ситуаціях, уміння аналізувати з правової точки зору явища та ситуації суспільного і повсякденного життя, використовувати правові знання та навички для реалізації та захисту своїх прав та формування активної громадянської позиції.

Відповідно до Керівних принципів освіти в галузі прав людини для систем середньої школи, розроблених Бюро демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ БДІПЛ), основні компетенції в галузі прав людини для учнів середніх шкіл включають такі основні елементи:

знання і розуміння (філософія прав людини, принципи прав людини і прав дитини, міжнародні стандарти, дотримання прав людини);
ставлення і цінності (повага до себе та інших, критичне мислення, толерантність тощо);
навички та поведінка (відстоювання прав людини тощо).

Процес навчання правознавства повинен бути спрямований на ознайомлення учнів/учениць із принципами та нормами права; виконання вправ на застосування принципів та норм права у стандартних ситуаціях (тактичне навчання); згодом розв’язування правових проблемних задач (стратегічне навчання – конструювання методів вирішення проблем); завершуватися навчання повинно рефлексією розв’язків, тобто прищепленням цінностей шляхом засвоєння уроків із розв’язування проблемних задач (усвідомлення важливості тих чи тих ідей).

Одним із різновидів практичної роботи є дослідні практичні роботи. Приміром, складання позову про відшкодування моральної шкоди, стягнення аліментів; складання шлюбного договору або трудового договору, конституційної скарги тощо.

Також слід пам’ятати про законодавчі зміни, що стосуються конституційно-правового та галузевого регулювання суспільних відносин Верховною Радою України було прийнято низку законів, які повинні бути враховані при викладанні правознавства: «Про Вищий антикорупційний суд» від 07.06.2018 р. № 2447-VIII, «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. № 2275-VIII, «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 р. № 2268-VIII, «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 р. № 2229-VIII, «Про освіту» від 05.09.2018 р. № 2145-VIII, зміни до процесуальних кодексів від 3.10.2017 р.

Як показує аналіз проведення Всеукраїнської учнівської олімпіади з правознавства у 2017/2018 навчальному році, завдання олімпіади включають законодавчі новели, прийняті Верховною Радою України за останні дві сесії. Завершення чергової сесії парламенту в січні кожного року є рубежем для визначення кінцевої дати прийняття нових законодавчих актів, що можуть входити до змістової частини програми олімпіади. Цьогорічна олімпіада містила достатньо багато питань, спрямованих на розвиток ціннісних уявлень про право її учасників: історичний розвиток українського права; порядок організації державної влади; права людини та способи їх захисту; європейські стандарти прав людини; протидія домашньому насильству; особливості утримання батьками своїх дітей; участь неповнолітніх у збройних військових конфліктах; працевлаштування неповнолітніх тощо.

Варіативні курси правознавчого й громадянознавчого змісту в основній школі виконують роль пропедевтичних курсів та курсів допрофільної підготовки учнів. Це «Живи за правилами» (7–8 кл.); «Вчимося бути громадянами» (8 клас); «Ми – громадяни України» (9 клас).

В умовах війни України з Росією вкрай актуальним є вивчення курсу за вибором «Міжнародне гуманітарне право» (для учнів 10 (11) класів закладів загальної середньої освіти). Вивчення курсу сприятиме виробленню в учнів стійкої зацікавленості проблемами міжнародного гуманітарного права, формування вміння використовувати гуманістичні цінності, як базові в повсякденному житті і в подальшій професійній діяльності; вести діалог, спілкуватися з носіями різних культур і цінностей; культуру ненасильницьких відносин, здатність аналізувати свої погляди тощо. Також надзвичайно важливим є формування громадсько активних та відповідальних молодих людей, здатних дотримуватися норм гуманітарного права і принципів поваги до життя і людської гідності, захищати і розвивати їх у майбутніх сферах своєї діяльності. Школярі мають розуміти причини появи тимчасово переміщених осіб, біженців, складнощі їхнього життя тощо.

Додаток

до листа Міністерства

освіти і науки України

від 03. 07. 2018 р. № 1/9-415

Методичні рекомендації щодо викладання громадянської освіти (рівень стандарту) у 2018/2019 навчальному році

З 2018/2019 навчального року в закладах загальної середньої освіти до інваріантної складової Типових навчальних планів введено інтегрований курс «Громадянська освіта».

Зміст громадянської освіти передбачає інтеграцію соціально-гуманітарних знань та орієнтацію на розв’язання практичних проблем. інтегративних громадянознавчих знань.

Запровадження громадянської освіти є забезпечення мінімальної функціональної громадянської освіченості індивіда. Цієї мети можна досягти, лише застосовуючи «багатовекторний» підхід, тобто зосередивши увагу на кількох ключових моментах. Перш за все, учнівську молодь необхідно озброїти компетентностями, необхідними для участі в житті суспільства на всіх рівнях, що передбачає, насамперед, здатність реалізовувати свої права й свободи, поважаючи при цьому права й свободи інших громадян, а також діяти у відповідності до власних переконань і цінностей. Надзвичайно важливо сформувати в молодих громадян України повагу до прав людини, плюралізму та демократії, верховенства закону, виховати в них неприйняття насильства, ксенофобії, расизму, агресії, нетерпимості.

Зокрема, для досягнення мети громадянської освіти слід забезпечити теоретичну й практичну підготовку учнів. Передусім, молоде покоління потрібно ознайомити зі світовими демократичними здобутками та особливостями становлення демократії в Україні. Що стосується практичної площини, то тут важливо сформувати мотивацію та основні вміння, потрібні для відповідальної участі у громадсько-політичних процесах, критично-конструктивне ставлення молоді до життя суспільства, а також створити умови для набуття учнями досвіду громадянських дій, демократичної поведінки та конструктивної взаємодії. Крім того, громадянська освіта має сприяти становленню активної позиції громадян щодо реалізації ідеалів і цінностей демократії в Україні.

Зміст програми з громадянської освіти не містить уроки узагальнення і тематичного контролю. Тому вчитель на свій розсуд може (за необхідності) планувати такі уроки, оскільки програма не містить розподілу навчального матеріалу за годинами.

Під час розподілу навантаження варто надавати перевагу вчителям історії та правознавства, як викладачам курсу «Громадянська освіта».

У старшій школі чинними залишаються програми для учнів 11 класів «Людина і світ. 11 клас», «Філософія. 10-11 класи».

У контексті російської інформаційної агресії особливе місце в нашому суспільстві посідає медіаграмотність.

З 2015 року відбувається методологічне та кваліфікаційне забезпечення процесу упровадження медіаграмотності та методик критичного мислення до викладання суспільних дисциплін у закладі загальної середньої освіти. Потсібник «Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін та електронний посібник для вчителя «Медіаграмотність та критичне мислення на уроках суспільствознавства» сприятиме набуттю медіаграмотності та навичок критичного мислення старшокласниками під час вивчення курсу «Людина і світ» та інших суспільствознавчих курсів. На базі онлайн-бібліотеки з медіаосвіти АУП з вересня 2013 є портал «Медіаосвіта та медіаграмотність»(http://www.medialiteracy.org.ua/), у тому числі з відеоархівом, з метою створення інтерактивної платформи для спілкування медіапедагогів, задля сприяння відкритості та публічності процесів у медіаосвітньому середовищі.

Аналітичні матеріали, а також дані багатьох сучасних досліджень показують, що в наш час у країні склалася ситуація, коли реально існуюче культурне розмаїття недооцінюється, а іноді сприймається як гальмо на шляху національної консолідації. Незважаючи на фактичне культурне, етнічне та конфесійне розмаїття в країні, більшість населення не бажає приймати світ у всьому його різноманітті. Протягом багатьох десятиліть формувались забобони і стереотипи до різних груп населення. Велика кількість внутрішньо переміщених осіб із Криму й Сходу країни стала ще одним викликом, що спонукає шукати дієві інструменти для адаптації та соціалізації в регіонах України людей, відмінних своїми мовними, релігійними, культурними та іншими характеристиками. Також надзвичайно актуальними є розвиток громадянської освіти й системна цілеспрямована робота по об’єднанню країни, розвитку міжрегіональних зв’язків, інтеграційних процесів і співпраці. Відповіддю на ці виклики може бути увага до регіональних особливостей й їхнє широке представлення у загальноукраїнському контексті, а також системний, інтегрований, компетентністний підходи до знайомства з оточуючим середовищем і інклюзія у широкому сенсі цього слова. Формування громадянської та соціальної компетентності дітей є також важливим компонентом розвитку дитини й підготовки її до реалій життя у світі, що швидко змінюється.

Саме для набуття практичних навичок й компетентностей для життя й був розроблений наскрізний інтегрований курс «Культура добросусідства». Його програми успішно пройшли апробацію й схвалені до використання. Зміст курсу є інтегрованим і, таким чином, дозволяє здобувачеві освіти побачити явища навколишнього життя в їх взаємозв’язку і взаємовпливі. Пріоритетність виховних та розвиваючих завдань через активну практичну діяльність сприятиме формуванню певних навичок і моделей поведінки, у першу чергу, спрямованих на розвиток особистості, її культурної компетентності, громадянської свідомості й повагу до різноманіття.

Зазначені програми дозволяють широко використовувати новітні освітні технології в навчанні, стимулюють введення інноваційних форм роботи, таких як інтерактивні заняття, тренінги, дискусії, ділову гру, кейс-стаді та ін. Курс «Культура добросусідства» може стати важливою складовою частиною сучасної громадянської освіти дітей різного віку, а також їхніх батьків, бо дає змогу широко залучати до освітнього процесу дорослих і громаду, що також сприяє розвиткові інтеграційних процесів у суспільстві.

Навчальний курс “Культура добросусідства” може бути введений, починаючи з будь-якого класу, як спецкурс за рахунок годин варіативної частини навчальних планів (35 годин на рік), за відсутності годин у варіативній частині – як виховна година. Викладання курсу може здійснюватися класними керівниками – вчителями початкових класів і вчителями-предметниками, шкільними психологами, соціальними працівниками, за умови проходження ними відповідної методичної підготовки.

Блог учителя історії та правознавства Доліненко Олени Вікторівни

Олімпіади

Методичні рекомендації 2013-2019 рр.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ В 2013-2014 Н.Р.

Немає коментарів:

Дописати коментар